Темне фентезі • містика • хорор • романтика • пригоди • таємниці

А що, як біль можна віддати?

У Лемарі це можливо. Якщо спогад надто важкий — смерть близької людини, зрада, провина, страх, — Місто забере його. Ти прокинешся вранці й зможеш знову дихати.

Але за кожен відданий спогад Місто забирає щось іще.

Чийсь голос.
Улюблену пісню.
Обличчя мами.
Здатність любити.
А іноді — ім’я.

Мара Вірська не може нічого забути. Вона пам’ятає всі слова, усі втрати, усі погляди й усі ночі, коли чекала на маму, яка зникла сім років тому. Одного дня Мара дізнається страшну правду: її мама може бути живою — там, де під містом спить велетенська Серцевина, наповнена чужими спогадами.

Разом із хлопцем-злодієм, якого люди постійно забувають, і дівчиною-майстринею, що не вміє боятися, Мара вирушає до Нижнього Лемара.

Туди, де:

• Тіні ходять вулицями й носять обличчя забутих людей;
• у дзеркалах можна побачити своє найгірше майбутнє;
• будинок №17 повертає тих, кого ти втратив — але лише до ранку;
• на Нічному ринку продають сміх, сни, чужу сміливість і останні слова померлих;
• а ціле місто може прокинутися й вирішити, що людям більше не потрібні ні біль, ні пам’ять, ні любов.

Бо якщо забрати з життя весь біль — чи залишиться в ньому щось справжнє?

Чому варто прочитати цю історію?

✦ Темна атмосфера магічного міста, де кожна вулиця має таємницю.
✦ Моторошні Тіні, безликі Архіваріуси, дзеркала й сни, яким не можна довіряти.
✦ Повільна й емоційна романтична лінія: він боїться, що його забудуть, а вона боїться пам’ятати занадто багато.
✦ Дружба, гумор, загадки, пригоди та моменти, коли героям доводиться платити високу ціну за правильний вибір.
✦ Історія про пам’ять, втрати, любов і право людини залишатися собою — навіть коли це боляче.