ЗІГРІЙ МОЮ ТЕМРЯВУ

Ярик і Аліна... ?❤️‍?

Уривок:

— Вставай, мала... у нас ж весілля... — Ярик ковтає, опускаючи погляд на її обличчя, — Ну ж бо... Ти ж завжди казала, що я надто багато говорю. Я більше не буду. Чуєш?
Жодної реакції...
Він усміхається, ледь помітно, але так болісно. Наче намагається переконати самого себе, що все ще можна виправити.
— Тільки відкрий очі...
Його голос ламається на останньому слові і тоді я помічаю його руки. Вони тремтять. Ті самі руки, які ще кілька хвилин тому впевнено тримали зброю, які ніколи не здригалися перед небезпекою, зараз не можуть перестати тремтіти.
Ярик притискає Аліну до себе сильніше й ховає обличчя в її волоссі.
— Я знайшов тебе... — він заплющує очі, — Я ж обіцяв, що знайду.
Від цих слів у мене стискається груди. Бо він справді знайшов її...
Просто надто пізно...