Кевін поклав руку на моє коліно й провів вище. 

— Кевін, я ж казала, що я на роботі.

Нам не дозволяють навіть, щоб хтось приходив до нас. Я й так ризикую. Якби я не хотіла позлити Свята, але зараз мені без роботи ніяк не можна.

— Руку прибрав.

Я почула голос над своїм вухом і просто не повірила власним очам.

Свят.

Він серйозно вирішив, що має на це право?

— Ти хто? — Кевін здивовано підняв на нього очі.

— Не твоє діло. Я сказав: руку прибрав.

— Слухай, це моя дівчина. Я можу робити що завгодно.

— Ні, — гаркнув Свят.

— Що «ні»? — перепитав Кевін.

— Не можеш. Вона, здається, сказала, що на роботі.

— Та хто ти, в біса, такий? — Кевін напружився.

— Краще тобі не знати, хто я. Руку прибрав. Утретє повторювати не буду.

І я знала, що Свят не жартує. Тому, трохи відійшовши від шоку, вирішила втрутитися в цю надзвичайно цікаву розмову двох оленів.

— Та що ти собі дозволяєш? — Кевін усе-таки прибрав руку й підвівся, ставши навпроти Свята.

— Стоп. Розійшлися. — Я швидко стала між ними. — Містер Карпенко, будь ласка, йдіть відпочивати. Кевін, мені дійсно треба працювати.

— То от чого ти не їдеш зі мною? Ти тут обслуговуєш своїх постояльців?

У мене щелепа відпала.

— Кевін, як ти міг таке подумати? — Я дивилася на нього, не вірячи, що він узагалі це сказав. Так, він не простий, але ніколи раніше не говорив зі мною так.

— А що тут думати? Три місяці я її обходжую, а вона зі всіма без розбору.

Я навіть не знала, що відповісти.

— Вибачся.

Свят зробив крок до Кевіна.

Крадійка

Бонус ❤ ❤ ❤ Красуня, яка бісить Чудовиська

HtpJVlTs

jntLW9A6

7TuY5TRA

aR4J1uLj