Привіт усім!

​Нові роздіди вже чекають на вас, а я просто хочу поділитися враженнями. Сьогоднішні розділи, чесно кажучи, давалися мені з усмішкою. Я навіть не думала писати нічого подібного, але сюжет вистрибнув сам!

​Спочатку я думала, що третій том даватиметься мені важко. Для перших двох сюжет уже давно жив у моїй голові, і після них я взагалі планувала закінчувати цю історію. Та де там! Рейнер сам почав руйнувати мої плани. Як справжній альфа, він узяв усе у свої руки й наполягав на продовженні.

І хоч я боялася, бо не мала чіткого плану і не бачила повну картину (знала лише те, що в нього буде пара), я вирішила дати йому цю можливість. Зрештою, погодьтеся: хіба цікаво писати про стосунки цілу книжку без емоційних гойдалок? Це ж зовсім не про мене і не про мій стиль! ?

​Тепер я в шоці, бо тільки почала, а сюжет сам потроху будується в голові. Вперше в житті я стала своїм власним читачем — поки не починаю писати новий абзац, сама не знаю, що буде далі!

​Скажу вам так: цей стан неймовірно захоплює. Можливо, мій мозок працює десь по іншу сторону дверей, і весь сюжет уже давно ховається там, у глибині підсвідомості?

А що думаєте ви? Чи траплялося вам колись створювати щось ось так — всупереч власним планам?