Привіт вам, любі читачі. Сьогодні я до вас із скляною історією — “Сейв”. Це самостійне продовження до “Ейлінг”. Буду рада вашій вподобайці на книгу та підтримці. 

Цитата:

Хелс повільно опустився на одне коліно, опинившись нарівні з дівчинкою. Його суворе обличчя, посічене новими зморшками, зараз здавалося на диво спокійним. Він поклав свої великі долоні на її маленькі плечі й зазирнув прямо в ці темні, до болю знайомі очі.

— Твій тато завжди буде поруч, Хоуп, —  впевнено сказав він. — Навіть якщо ти не можеш його торкнутися. У тобі тече його кров. У кожній твоїй клітині живуть його гени — а вони, повір мені як науковцю, зберігають пам'ять усіх поколінь, які були до нас. Все, що він любив, усе, за що він боровся, і навіть те, як він сміявся — усе це вже закладено всередині тебе. І поки живеш ти — житиме й він разом з тобою. 

— Тоді я зроблю все можливе, щоб прожити якомога довше, — серйозно відповіла малеча, до болю нагадуючи мені в цей момент холодного Хевена. Певно Хелс також відчув цю болючу схожість, тому що  заплющив очі й міцно притис її до себе.

— Живи, Хоуп. Живи так довго, як тільки зможеш. 

Всеохопна, глуха порожнеча всередині моїх ребер на мить розсіялась, заповнюючись тишею та сумом. Світ за склом продовжувало засипати снігом, ховаючи бруд минулого під чистою білою ковдрою. Й мені хотілося сподіватися, що цей чистий сніг ніколи більше не розтане, і минуле трьох полючів назавжди залишиться в минулому. 

А також забігайте до інших скляних історій:

“Помста для Роуз”

“Спи під моїми губами”

“Закохана”

“Монохромія”

Телеграм   ★  ТікТок    ★   Інстаграм  ★    Ютуб