1. Вітаю, Ланон. Ви — дуже загадкова гостя, що самою лиш своєю появою змушує інтерв'юерку губитися серед тисяч питань... Так, певне, відчувається журналістське натхнення? Переконана, воно навіяне саме вами. Розкажіть про себе більше. Хто ви і як опинилися серед світу смертних?

Вітаю, — усміхається Муза. — Я — натхненниця поетів, бардів та менестрелів. Повірте, якби я надихнула вас, то ви вже б втратили трохи крові... Я сукуба, упир, якщо простіше. І прийшла з Чарсвіту, Пагорбів фейрі. Колись у світі смертних було неймовірно — люди вірили в магію та боялись фей. В мене була влада... Але світ змінився, і доводиться підлаштовуватись. (кривиться) Тепер я харчуюся талантами акторів, режисерів та співаків. Зауважте, знаменитих. Але хто їх такими зробив? Я, Мішель Жено, власниця агентства, яке запалює зірки. Правда, інколи мене охоплює фейське божевілля… Тому прийшлося тікати з Європи. Америка – нові можливості, а Лос-Анджелес просто сучасне місце натхненних паломників. Мені тут файно.

2. Що ж, я думаю, ви часто чуєте фразу, що "не гріх і пожертвувати трошки крові, аби отримати таке натхнення". А далі нехай бережуть ту людину... М, темні духи? Чи боги? Що, власне, може стати гарантією порятунку від сукуба, вберегти від нього?

На жаль, порятунку майже немає, якщо мене накриє Шал. Це дія прокляття. Я тоді втрачаю контроль. Ну, можливо, мене відтягне від жертви перевертень-фейрі, Ешлі Спаркс. Це мій вірний друг. Колись він навіть був в мене закоханий. На щастя — його відпустило. Бо кохати буздушну таке собі задоволення. Я міняла коханців часто — недарма в легендах мене звуть спокусницею та чарівною коханкою. Якщо Шалу не буде, людині пощастить, і вона просто втратить трохи крові та енергії. Правда, є ще одна людина, яка може повернути мій контроль. Це Емма, акторка, якою я опікувалася і яка стала моєю подругою. Так, це звучить дивно — але я інколи прив'язуюся до когось. Не знаю ще, з чим це пов'язано, але розберуся. Бо Емма та Ешлі закохалися, і нам треба зробити її безсмертною.

3. Вас сміливо можна називати справжнім втіленням небезпеки. Смертоносна спокуса. Але чи подобається вам самій бути такою? Якби з'явився шанс перестати бути бездушною або бодай позбутися Шалу, скористались би ви ним чи ні?

Раніше я не переймалася через те, що вбиваю людей. Для фейрі, навіть напівкровок, люди — просто харч. Поки в моєму житті не з'явилася Емма і поки це не стало загрожувати моїй свободі (з Європи мені довелося втекти, коли я вбила людину і фейрі-вартові могли мене покарати). А потім я ледь не вибила Емму. Саме тоді я злякалася. І вирішила змінитися.

4. Наскільки ж болючим вийшов шлях змін?

Мені важко згадувати, але я пройшла цей шлях. Довелося йти в Безодню, місце, де живуть чудовиська Чарсвіту. Шукати там відповіді та порятунок для себе. Я втратила остаточно свою душу, якщо можна так назвати те, чим володіють фейрі і завдяки чому лишаються при тямі. Той, хто став безумним... це важка доля. Оскількі Вартові слідкують за порядком, то таких фейрі замикають в крижаній темниці. Раніше було інакше — зшаленіли могли стати навіть королями... Цікавий був час... Я не знала, чи взагалі комусь безпечно знаходитися поруч зі мною, коли остаточно втратила глузд, заради Емми та Брана, який мене кохав та боровся за мене, я вирішила спробувати... В Безодні я зустрілася зі своїми кошмарами та минулим. Виявилося, моє прокляття було не випадковим. Це було покарання. А за що - не скажу. Бо то буде спойлер. Але повірте, карати мене було за що (шкіриться).

5. Ваша загадковість лише збільшує бажання дізнатися про вас! Але гаразд. Не будемо випитувати всі-всі таємниці. Розкажіть тоді про Емму та Брана. Чому саме вони такі важливі для вас?

Чому ми закохуємося або чому починаємо дружити, чому деякі істоти стають нам близькими? В мене немає відповіді, чому я полюбила саме їх. Можливо, це доля. А можливо, тому що вони полюбили мене — ту, кого до цього всі боялися, кого намагалися знищити, або якою захоплювалися лише як... як коханкою, як прекрасним образом з казок... Крім Ешлі, ніхто ніколи не турбувався про мене, навіть власна матір. Вона викинула мене на межі між світами - напівкровку, яка не була їй потрібна та жахала. Моя друга мати, яка виростила, прокляла. Не дуже щасливе дитинство, як вважаєте?

Напевно, інколи навіть крижане серце тане. І навіть кровожерлива істота потребує любові. Але певно, відповідь криється в моїй смертній частині, яка могла любити, — якби я була чистокровною фейрі, то була б просто тварюкою безодні, як інші сукуби, яких винищили ще в сердньовіччі.

6. Ви маєте рацію. Почуття тим і небезпечні, тим і прекрасні, що в них важко віднайти логіку. Всі ми живемо так, як живемо, хаотично, з сумнівами, переживаючи біль. Зате стаємо сильнішими, здолавши ще один виток. Тож годі про сумне! Повернемося до того, що ви — Муза! Скажіть, якими творами, створеними завдяки натхненню, що ви подарували, ви пишаєтесь найбільше? Є щось надзвичайне, можливо, фільм, книга?

Я пишаюся Еммою. Вона була проєктом, а стала другом. Такого не бувало ніколи... Раніше я пишалася середньовічним бардом, Томасом Рифмачом, він пішов за мною у Пагорби, так кохав... Я обдарувала його даром пророцтва, а ще він не міг говорити неправду. І створював неймовірні баллади! Про нього, мабуть, чули всі, хто хоч трохи цікавиться світом Пагорбів та фейрі.

7. А чи є хтось, кого ви б хотіли надихати, але так і не змогли... Співпрацювати?

Таких не було (хижо посміхається червоними, як кров, губами) — я завжди отримувала все, що захочу. Або КОГО захочу. Мій чар ніколи не підводив свою Музу.

8. Це заслуговує захоплення! І вам нема рівних? Чи не боїтесь ви, що одного разу хтось інший з роду фейрі спробує відібрати ваш статус Музи?

Я ніколи про це не думала (сміється). Нащо боятися того, що не сталося, що є гіпотетичним? Це прямий шлях до тривожного розладу та психозу. А я звикла розв'язувати проблеми, які вже існуть, їх достатньо. Дякую, мені вистачає мого власного божевілля, з ним би упоратися!

9. Мудрий підхід! І наостанок я просто не можу не задати такій мудрій жінці питання: що б ви радили іншим персонажам своєї авторки? Як їм підходити до життя?

— Ох, інші герої не дуже мене люблять... Ні, ну я не винна, що моя авторка спіймала гіперфокус на лицарях і феях, і що всіх підряд вона тягне в Чарсвіт, і багато хто мене звинувачує! Але то провина королеви фей Меб з трилогії про фейрі! І порадити нічого не можу, треба змиритися або битися за своє майбутнє! Але загалом ще й подякувати треба, що вона хоч пише адекватно та швидко, та й в легендах розбирається. Але інколи авторка чудить... тоді персонажей стає дуже шкода. До мене нещодавно заглядала Алекс Трентон з роману "Моя Алекс", скаржилася, що наша авторка в неї пантеру відібрала! До речі, Алекс колись так хвилювалася, що вона зволікала із другим томом, якби не я — то точно ще сто років чекала б. Але я тут скоріше хочу авторці передати, що вона відповідає за всіх, про кого писала, і що кидати недописані книги — просто жах! А якщо іншим героям щось не подобається, то рекомендую завітати до авторки та розбити пару вазонів, влаштувати скандал, може тоді вона нарешті все допише!.. То прийшли, накричали, перемогли! І отримали своє "довго та щасливо"

А інші історії наших рубрик ви можете прочитати за цим посиланням