Відколи Інес поїхала до Японії, Шав’є був єдиним, хто залишився у Нурії. Вона спостерігала за тим, як пасмо за пасмом сивіло його волосся. Як він вбивався на роботі, беручи рейс за рейсом, лишаючись в місті лише щоб відвідати її. Серце Нурії краялося від тієї самотності, що била від Шав’є.  Хоча вони ніколи про це не говорили, вона знала як він кохав Інес. Кохав все своє життя. Кожного разу, коли мова йшла про Інес, на вустах Шавʼє зʼявлялась та сама усмішка. Суміш щастя і болю в припіднятих кутках. Його пальці нервово потирали один одного, великий торкався підмізинного. 

Нурія любила Аото. Він був гарним чоловіком, працьовитим і дбайливим батьком. Але її ніколи не покидало відчуття, що доля сповила своїми нитками душі Шавʼє і Інес разом.

(Зображення згенеровано ШІ)

Фрагмент книги "Там, куди відлітають паперові журавлі"