До закінчення дії знижки ще кілька годин.

Анотація до книги "Кохання з перчиком "

Все чого я хотіла, коли втекла з дому і переїхала до столиці - це спокій. Але він мені лише сниться... І все через пихатого красеня, який вважає себе супер-пупер зіркою і поводиться так само. Я працюю адміністратором в крутому ресторані, а Роман - шеф кухар в ньому. І все було б простіше простого, звільнила і забула як звали. Якби дядько не сказав робити все, щоб цього фаршированого перця не переманили в інший заклад. Та головна проблема навіть не в цьому... В мене від його погляду тремтять коліна, а наші сварки все частіше викликають якісь неправильні божевільні бажання...
- Дуже відверто і пристрасно.
- Емоції на межі.
- Два шефа.
- Сильні харизматичні герої.
- Протистояння характерів.
- Шалене кохання.
- Сильні почуття.
- Гумор.
18+

УРИВОК:

- Романе, я тебе чекаю. - підійшла до мене Мегера, щойно я увійшов в ресторан. Потрібно було через чорний вхід заходити.

- По-перше, нормальні люди спершу вітаються. - зупиняюсь і по звичці запихаю руки в кишені джинсів.

- Ой. Пробач. Доброго ранку. - посміхається. Мабуть він в неї дійсно добрий, бо я ще не бачив її посмішки.

- Я тебе слухаю. Тільки давай швидко, робота не чекає. А в мене знаєш адмін новий, який штрафує навіть за те що дихаєш більше ніж потрібно.

- По-хорошому бачу ти не хочеш... Ну що ж, добре. Значить до суті... Потрібно збільшити меню. Додати десерти і тістечка щоб вибір був більшим. Я переглянула все що ви готуєте і скажу, що мене це не дуже влаштовує. Особливо це стосується десертів. Я наприклад не люблю марципан і вершковий крем. Впевнена що не тільки я. Розумію, що це не основні страви, та все ж ... Зверни будь ласка на це увагу. - насправді, в нас з Стасом теж була подібна розмова, тільки тоді я йому пропонував збільшити і урізноманітнити меню. На що тоді почув, що немає сенсу ризикувати і закуповувати продукти, які можуть не знадобитись. Люди звикли до нашого меню і всіх окрім мене все влаштовує. До того ж, він був впевнений що ми не встигатимемо. Та насправді, можна ж було взяти ще одну людину, якби знадобилось. Та той козел швидше б відкусив собі руку, ніж платив зарплату ще одній людині. Коротше, ця ідея класна, та я не скажу цього Олександрі. Не зараз.

- Тобі здається що в нас малий вибір десертів? - гмикаю. - Від великого вибору, твої сідниці стануть ще більшими. Так що, скажи дякую. - вона кинула на мене злий погляд.

- Не подобаються мої сідниці? То не дивись. Я ж нічого не кажу, що мене нудить від твоїх парфумів і від тебе самого. Та доводиться миритись. І ти змирись з моїми сідницями. - насправді, вони в неї гарні. Я з першого погляду зацінив. Не кістляві, а округлі, жіночні, як і груди. Цікаво, вона накачана чи натуральна?  Тьфу! Що за думки в голову лізуть? Яка мені різниця? - А щодо десертів... - продовжує Мегера. - Це не просто запитання чи прохання. Це наказ. Я хочу щоб ти збільшив асортимент. Придумай щось новеньке, якщо ти дійсно на щось здатен. Недаремно ж мабуть  штани просиджував в своєму університеті. А коли все буде готове, принесеш мені на дегустацію. - ця дівка мене до сказу доведе. Наказувати вона мені вирішила? Добре. Я приготую тобі десерт.

- Слухаюсь і підкоряюсь. - кланяюсь. - От зараз просто сам особисто все  приготую і особисто принесу.

- Хороший хлопчик. - іронічно посміхається і йде в свій кабінет малюючи вісімки своїми стегнами. Красива лялька. Тільки шкода що шльондра.

 В мене спершу було бажання приготувати  їй щось таке, щоб більше вона мене ні про що не просила. Але це вже наче дитячий садочок.  Я ж дійсно хотів збільшити асортимент, так що, потрібно скористатись можливістю. А гиркатись і робити дрібні пакості можна так, щоб це не псувало робочого процесу, а лише драконило нашу рудоволосу відьму ще сильніше. Мені приносить неймовірне задоволення, коли бачу як в її очах з'являються іскри, якими вона б з величезною радістю мене спопелила. Це тримає мене в тонусі і допомагає переключитись від думок про Алісу. Як і казав Ярослав.

 Щойно подумав про неї, як Аліса увійшла на кухню. Красива і світиться від щастя. 

- Всім привіт. Ромчику, можна тебе на хвилинку?

- Привіт, красуне. Звісно можна. - підійшов до неї. - Слухаю.

- Я просто хотіла тобі сказати, що через два тижні в нас з Костьою буде весілля. Я б дуже хотіла тебе там бачити. - і протягує мені запрошення. Та вони всі що знущаються? Вже не знаю що ще сьогодні може статись, щоб мене добити.

- Алісо, ти впевнена в тому що робиш? Він вже одного разу покинув тебе...

- Не треба, Рома. Будь ласка. Що б ти зараз не казав, я вийду за Костю. Я кохаю його. Справді кохаю. І він мене кохає. Так, в минулому ми наробили багато помилок,  але доля знов звела нас, щоб дати  другий шанс. А ти мій друг. Один з найкращих. І я не хочу втрачати тебе. Я впевнена, що ти ще зустрінеш дівчину, яка зробить тебе щасливим. - дала мені запрошення і пішла.

 Я поклав його в кишеню куртки навіть не розкриваючи. Вже знаю що на це весілля я не піду. Нехай Аліска вибачає, та я не зможу бачити як Ковальов обіймає і цілує її.

- Ромчику, я бачила що Аліса тобі теж дала запрошення на весілля. - посміхається Аня. - Давай разом підемо.

- Я не піду.

- Чому? Аліса щаслива і ти маєш радіти за неї. Тим більше, якщо ти щось до неї відчував. Ти маєш бажати їй щастя. А ще, вона ж не єдина дівчина на всьому світі...- я тільки зиркнув на неї і дівчина замовкла.

- На себе чи що натякаєш? Тільки мене це не цікавить. Шукай когось іншого. І не заважай мені. Іди займись роботою. - бачу що в її очах з'явились сльози, і мені шкода. Не хотів їй хамити, та немає чого в душу лізти зі своїми порадами, якщо не готова почути відповідь.

- Навіщо ти так, Рома? - втрутилась Лариса, коли Аня вийшла. - Вона ж давно закохана в тебе. Ти ж і сам знаєш, як це, коли тобою нехтують.

- Ти подивись, скільки порадників в нас намалювалось... А може краще кожен займеться своєю справою і не буде втручатись в моє особисте життя? - фиркнув, взяв тарілку з тістечками, які приготував для Мегери і йду до неї. Ось на кому я зараз відіграюсь...

 Та все сталось зовсім не так, як я сподівався... Руки в мене зайняті, а головою стукати я не вмію, тому, ліктем відчинив двері, увійшов в кабінет і буквально остовпів... Наша лялька стоїть біля столу в спідниці і червоному мереживному бюстгальтері... Побачила мене і замість того щоб прикритись, поставила руки в боки...

- Довго ти будеш витріщатись? - фиркає. - Чи ти в нас з сором'язливих хлопчиків, які червоніють коли бачать напівоголену дівчину?

- Ну, якщо це ти для мене так старалась, то не вразила. Нічого особливого. - підходжу ближче і кладу десерти на стіл. Це не правда, бо тіло моє відреагувало досить яскраво на її красиві груди і підтягнутий животик. Добре що на мені фартух, бо вона б і сама в цьому переконалась.  Це вперше я відчуваю до Олександри сексуальний потяг.

- Справді? Ну, якщо чесно,  то я так і думала що ти по хлопчиках. Ну що ж, тепер зрозуміло чому ти не знайшов собі нормальної чоловічої роботи. - єхидно посміхається, а в мене  з'явилось бажання придушити цю гадину...

ГАРНОГО ВЕЧОРА І ТИХОЇ НОЧІ!