Добрий день. Як ваші справи? Заходьте почитати сучасну любовну історію “Монохромія” в рамках флешмобу “Перші поцілунки”

Цитата:

— Я не малюю в кольорі, Дейве. Хіба це так важко зрозуміти…? — нервово зробила глибокий подих та продовжила. — Я ненавиджу всі кольори райдуги. То чому я маю їх використовувати?

— А що поганого в них…? — тихіше запитав чоловік, змушуючи мене сильніше стискати кулаки. — Синє глибоке море. Багряний захід сонця. Свіжа трава, яка проростає навесні. Осіннє листя під ногами. Хоч щось тобі та й подобається. 

— Мені подобається зима, Дейве. 

— Чудово! Я ж казав! — зрадів він наче дитина й зробив кілька кроків швидше, щоб подивитися на моє обличчя. — Обожнюю новорічні вогні на ялинці! Сотні неонових вивісок. Подарункові обгортки. Ілюмінація… 

— Сніг, Дейве, — спокійніше промовила, намагаючись донести до нього свою думку. — Я люблю зиму, тому що весь світ стає білого кольору. І ніякої тобі зеленої трави. Ніяких тобі жовтогарячих листків клена. Ніякого тобі глибокого синього моря в якому хочеться втопитися. Лише біла безмежна холодрига. І якщо ти думаєш, що зможеш мене переконати — іди до біса. 

— Я не хочу до біса, Грейс. Я хочу до тебе… — випалив він, змушуючи мої ноги на мить зупинитися. — Тобто в студію хочу. Твою.

Інші сучасні історії:

Помста для Роуз

Ейлінг

Спи під моїми губами

Пташко, чому ти сьогодні мовчиш?

    ★  ТікТок    ★   Інстаграм  ★    Ютуб