Ну що, мої хороші. Перший «Прочитай мене» офіційно добіг до фінішу.

Коли я запускала цей марафон, мені хотілося перевірити одну доволі просту ідею: чи можемо ми зібрати авторів із абсолютно різними книгами, жанрами та читацькими смаками й зробити так, щоб це було не чергове «постав сердечко — поставлю у відповідь», а справжнє читання.

Підсумки))

У марафоні взяли участь 15 книг — від історичних любовних романів і ромкомів до темного фентезі, психологічних трилерів та космічної фантастики.

І я дуже хотіла б сьогодні не просто сказати «дякую всім», а залишити маленький літопис того, що ми взагалі встигли прочитати за цей марафон.

Бразилія, сильна героїня, родинні зв'язки й історія, яка для одного з читачів почалася з простого:

«Не впевнена, чи взагалі колись читала про Бразилію, тому цікаво спостерігати за подіями, які там відбувалися».

А ще окремо відзначали незалежний характер героїні та її стосунки з тіткою.

Тут нас зустріли старий маєток, привид у весільній сукні, вікторіанська Англія та Хранителька Часу.

Один із відгуків дуже точно сформулював перше враження:

«Початок по-справжньому готично-атмосферний».

І це, здається, найкраще коротке визначення цієї історії.

І я отримала дуже приємне:

«Книга занурює в темну, похмуру й місцями аж моторошну атмосферу».

Особливо читачі відзначили контраст між палацовими бенкетами й країною, що гине від засухи, маленьку Еліс, її вимушене дорослішання, Андромаху та політичні інтриги.

Тут читач узагалі пішов до кінця — прочитав усі розділи.

А найприємніше, мабуть, ось це:

«Є інтрига, загадка, напруга і бажання дочитати до кінця».

Причому після фіналу навіть сама назва книги починає сприйматися інакше.

Одна з книг, де читачка прочитала весь доступний на той момент текст.

І тут цікава штука: історія починається досить легко — дружба, стосунки, ревнощі, «секретна операція», — а потім поступово провалюється в магію, сни, загадки та минуле героїв.

«Після останньої доступної частини мені хочеться читати далі. І це вже багато про що говорить».

Ця книга подарувала марафону, мабуть, одну з моїх улюблених цитат:

«Але фізично — мала вийти покурити».

І якщо це не реклама гарячої еротики, то я навіть не знаю, що тоді реклама))

Читачка окремо відзначила атмосферу Альп, дорослі взаємини героїв і дуже чесно сформулювала важливу думку: у кожного читача є власні межі, і якщо книга в них не потрапляє, це ще не означає, що книга погана.

Тут маємо дуже показовий випадок: перші один-два розділи читачці далися важче, але потім світ затягнув.

І вже далі пішли магія, держави, політика, медальйон, загадки та персонажі, щодо яких постійно доводиться змінювати свою думку.

А Стерх узагалі отримав:

«Стерх — це взагалі любов ❤️».

Мабуть, найскандальніша книга цього марафону))

Саме навколо неї народилося найбільше дискусій про критику, суб'єктивність, рецензії й те, хто взагалі має право щось говорити про чужі книги.

Але якщо відкинути весь навколомарафонний серіал, то читачі відзначили головне: історія читається легко, між Анжелою та Деніелом є напруга, а наприкінці розділів залишаються гачки, через які хочеться йти далі.

Вампір. Студентка. Похмурий Вітбі.

Так, асоціації із «Сутінками» виникали не в одного читача)) Але цікаво інше: чим далі йде історія, тим більше вона відходить від цієї асоціації.

Особливо читачам сподобалося, що Марія не існує у вакуумі навколо любовного інтересу: вона навчається, має родину, подругу, власні цілі й характер.

Тут переплелися сучасність та Франція початку XIX століття.

І чи не найбільше читачі хвалили саме деталі:

«Завдяки маленьким деталям віриш всьому, що відбувається на сторінках роману».

Побут слуг, ціни, заборони, історичний контекст — усе це створило відчуття живої епохи, а не просто декорації «під старовину».

А ось тут марафон занесло у важчу артилерію.

«Книга складна. Тягуча. До неї варто бути готовим».

Це історія, яку читачка описала як психоделічну: її не завжди просто збагнути логічно, зате вона працює через тривогу, образи, пам'ять і відчуття роздробленого «я».

Відьма, нове тіло, дві свідомості, Ворон, Водяник, русалки, потерчата, Мара...

Тут мене особливо потішило, що навіть читач, для якого це не типовий жанр, написав:

«Десять розділів я прочитала на одному диханні».

А найбільше запитань після прочитаного залишили Ворон, минуле Відьми та те, що зрештою станеться з особистістю Кароліни.

Психологічний трилер, детективна складова, минуле, яке не бажає залишатися минулим.

І тут маємо дуже лаконічний вердикт:

«Однозначно читати!»

Причому один із учасників дістався аж до 25 глав.

Для цієї книги в моїх підсумкових матеріалах залишилося посилання на окремий блог-відгук — тобто вона теж встигла винестися за межі звичайних коментарів під книгою. Вибачайте, не змогла виділити якусь класну цитату - їх там багато))

І закриваємо список космічною бойовою фантастикою.

Зореліт, вірус, штучний інтелект, Федерація, Синдикат Вільних Торговців, космос і достатньо технічних деталей.

Один із підсумків звучить дуже просто:

«Для поціновувачів жанру саме те, що треба».

А ще прозвучало побажання колись побачити книгу екранізованою — погодьтеся, дуже приємний комплімент автору.

❤️ А тепер — власне результати

У нас було 15 книг.

Кожній книзі призначалися два читачі.

Отже, загалом маємо 30 читацьких зобов'язань.

І станом на завершення марафону 26 із 30 виконані повністю.

Причому «виконано» тут — це не просто відкрити книгу й перегорнути десять сторінок. Учасники залишали коментарі, писали відгуки, дехто робив окремі блоги, хтось читав значно більше встановленого мінімуму, а хтось узагалі дочитував увесь доступний текст.

Саме заради цього все й затівалося.

Марафони взаємного читання на Букнеті існують у різних форматах, але сама ідея зазвичай крутиться навколо реального читання, коментарів та взаємної підтримки, а не просто механічного обміну активністю.

Але тепер неприємна частина

Я від початку не хотіла перетворювати марафон на дитячий садок із перекличкою «а ти прочитав? а ти точно прочитав? а коли прочитаєш?».

Умови були відомі заздалегідь.

Кожен добровільно подав свою книгу.

Кожен отримав читачів.

І разом із цим кожен узяв на себе зобов'язання прочитати книгу іншого автора.

Тому я вважаю правильним так само відкрито зафіксувати невиконані зобов'язання.

На момент підбиття фінальних підсумків їх залишилося два:

Джулія Паркер — не завершене читання.

Емма Краєцька — не завершене читання. Книги було додано до бібліотеки, але фінального виконання умов марафону немає.

І тут без сварок, образ чи публічних страт.

Просто правило на майбутнє.

Учасники, які не виконали взяті на себе зобов'язання в цьому марафоні, не зможуть брати участь у моїх наступних марафонах та інших ініціативах із взаємними зобов'язаннями.

Не тому, що я злопам'ятна.

А тому, що з іншого боку пари знаходиться реальна людина, яка свою частину виконала й чекала такого самого ставлення у відповідь.

Якщо ми домовляємося про взаємність — вона має бути взаємною.

Саме тому наступного разу я, скоріш за все, ще трохи допрацюю систему контролю виконання, але сама механіка залишиться максимально прозорою. 

І трохи від мене

Я прочитала за цей марафон дуже багато і саме тому я не шкодую, що взагалі полізла це організовувати.

Так, марафон — це дофіга організаційної роботи. Таблиці, розподіл, контроль, читання, коментарі, блоги, рецензії, перевірка виконання...

А тепер питання вже до вас.

Чи робимо «Прочитай мене — 2»?

Хочу вирішити це не сама.

Чи потрібен вам другий марафон?

І якщо так — що залишаємо, а що змінюємо?

Можливо, менше книг?
Можливо, довший термін?
Можливо, можливість обирати жанри?
Можливо, залишити випадковий розподіл, бо так цікавіше?
Можливо, додати окрему номінацію за найкращий відгук/рецензію?

Пишіть у коментарях.

Особливо цікаво почути тих, хто цього разу брав участь: чи отримали ви від марафону те, заради чого прийшли?

Бо якщо вам це потрібно — «Прочитай мене» повернеться.

І тоді зробимо другий ще більшим. ❤️