Ну що, друзі, історія Елари та Адріана потроху вже набирає обертів.

Хоча «потроху» — це я зараз, мабуть, дуже делікатно сказала))

Бо за сім розділів ми вже встигли повернутися в минуле, дізнатися трохи більше про те, чому Елара насправді пішла, побачити, яким стало її життя через ці шість років, познайомитися ближче з маленькою Ліві…

І переконатися, що Адріан Блеквуд усі ці роки так і не навчився рухатися далі.

Абсолютно.

Чоловік шість років переконує себе, що капець як ненавидить жінку, яку досі кохає, шукає її за допомогою служби безпеки й при цьому, мабуть, вважає, що в нього точно все під контролем.

Блеквуди ❤

Елара теж часу дарма не гаяла.

Вона побудувала нове життя в Лондоні, стала керуючою клубу, навчилася розв’язувати чужі проблеми ще до того, як люди встигають нормально пояснити, що сталося, і взагалі дуже переконливо грає роль жінки, в якої точно все під контролем.

Ключове слово — грає.

Бо вдома на неї чекає маленька Олівія.

П’ять років, характер приблизно на сорок п’ять, дуже серйозні претензії до неправильних пісень про жирафа, стратегічні переговори щодо морозива і чітке переконання, що пінгвіни ходять так, ніби постійно поспішають на дууууже важливу зустріч.

І я вже офіційно визнаю: Ліві ще покаже їм всім свій характер)

Але за її смішними фразами вже з’явилися моменти, від яких мені самій під час написання ставало тривожно.

Елара поки дуже хоче вірити, що все добре.

Лікарі кажуть не хвилюватися.

А ми ж із вами знаємо головне правило книжок: якщо автор кілька разів повторює «все добре» — то точно ясно, що нічого доброго не чекайте)

І десь паралельно Адріан усе ближче підбирається до правди.

До Елари.

До відповіді на питання, яке мучило його шість років:

чому вона насправді пішла?

От тільки є маленька проблема.

Правда, яку він так довго шукав, значно більша, ніж він думає.

Бо він шукає Елару.

А знайде ціле життя, яке вона прожила без нього.

І одну маленьку дівчинку, про існування якої поки навіть не здогадується.

Тож якщо ви ще відкладали прочитання «Ціни брехні» — саме час наздоганяти 

Попереду в нас ще дуже багато всього.

Буде боляче.

Буде чуттєво.

Буде злісно.

Буде багато Блеквудівської нездатності нормально говорити про почуття.

Ліам, звісно, теж поруч, тому хоча б хтось періодично нагадуватиме цим людям, що життя — це не цілодобове змагання «хто мовчки страждає красивіше».

А я тим часом продовжую готувати вам емоційні гойдалки ❤

Хто вже прочитав усі 7 розділів — зізнавайтеся: за кого зараз хвилюєтеся найбільше? Елару, Адріана чи маленьку Ліві?

І ще маленьке нагадування ❤

У мене є Telegram-канал, де Греймонта трохи більше, ніж взагалі може поміститися на сторінках Букнету.

Там я ділюся атмосферою книг, героями, цитатами, ілюстраціями, музикою, закуліссям написання і час від часу залишаю маленькі натяки на те, що чекає на нас попереду )

Тож якщо вам уже мало семи розділів «Ціни брехні» — приходьте.

Будемо разом страждати через Блеквудів, будувати теорії й робити вигляд, що авторка зовсім не готує чергову емоційну катастрофу)))

Посилання на Telegram залишаю тут: https://t.me/anaid_writes ❤

Додаю трішки ілюстрацій сюди))))