Вітаю, друзі!

Новий розділ уже на сайті

За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels

– Нащо ти це робиш? – відвівши погляд, спитав він.

Вівіка подивилась на нього.

– Про що ти?

На язиці крутилось щось геть інше, та він натомість відповів, мало не видихаючи кожне слово:

– Нащо виряджаєшся щодня, наче ми йдемо у оперу?

Вів знизала плечима.

– А нащо ти носиш кобуру під пахвою?

– Щоб бути готовим…це мій захист, і твій, до речі, враховуючи, що ґлок не влізе у ті крихітні торбинки, які ти носиш.

– Ну, а це моя готовність. 

– Готовність до чого? Ми цілими днями у цьому будинку.

– Тоді нащо тобі захищатися? – наблизилась до нього вона.

– Не зрозумів? – знервовано ковтнув Тайлер.

– Від чого тебе захистить пістолет, якщо ти теж безвилазно стирчиш у цьому домі?

Тайлер відвів погляд:

– Мені так спокійніше.

– І мені. Вважай це камуфляжем. Напровсяк.

– Який же це в біса камуфляж, якщо ти схожа на персонажа нуарного детектива з-поміж поціновувачів трикотажного оверсайзу з масмаркета? 

– Я притягую до себе увагу, але скеровую її у потрібний мені бік. Непомітність переоцінюють. Той, хто прагне бути як усі, нерідко палиться навіть сильніше за таких як я.

– Даруй, ти знаєш, як я ненавиджу простити, але цю сукню створили замість тортур. Допоможи, будь ласка.

Він хотів зануритись в її волосся, хотів торкнутись її вуст, зацілувати її шию, груди, живіт, опускаючись нижче, доки він не відчув би її задоволення, що посилювало б його власне. Він жадав її і марив нею багато років, та завжди вчив себе стійкості, розуміючи що його марення безпідставні і не мають жодного сенсу. 
Тай хитнув головою, прагнучи викинути дурнувате відчуття запаморочення, що поруч з дівчиною захоплювало його ще дужче. Довгий час йому вдавалось стримуватись і триматись осторонь, не переходячи межі. Втім тепер, коли вони тут, геть самі, подались на втьоки, Тайлер відчував, як щодня втрачає контроль, який виховував в собі роками. Межа, що всього кілька тижнів тому здавалась чіткою, зараз була ледь помітною, і це щоразу спокушало хлопця перетнути її.
Тремтячими руками він застебнув ряд ґудзиків і відійшов на безпечну відстань, втримавшись від того, щоб вдихнути аромат її парфумів у повні груди, дозволяючи пахощам залишитись на його тілі і в легенях, якнайдовше.

Тут генератор геть не розумів як Таю застібати ті кляті ґудзики, але якщо відкинути зручність, візуал вийшов напрочуд чуттєвим)

Ось ще кілька варіантів:

– Давай, – зітхнув він і перехопив коробку.
Їхні пальці зіткнулися, обидва завмерли, зустрівшись поглядами.
Вівіці не подобався його тон. Наче його шалено втомлює, що подруга тягне коробку самотужки. Наче він за замовчуванням має включатись у кожний подібний процес.
Його рука несвідомо накрила її. Її пальці на мить стиснулися сильніше. Вівіка не зводила з хлопця очей не розуміючи звідки взявся дзвін у вухах і чого такий довгий зоровий контакт її неначе затягував, а не викликав незручності. Тайлер дивився на неї темним, важким поглядом з-під лоба. Про що він думає? Чого знову дивиться на неї так?
– Не треба, я сама, – тихо сказала вона.
Тай на мить відірвався від її очей, несвідомий погляд ковзнув по губах і повернувся, продовжуючи той зоровий контакт від якого обоє вклякнули у коридорі.

⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘

Анотація до книги "Talis est Obsessio"

Talis est Obsessio (Така вже Одержимість)
Ніхто не застрахований від кохання. Ні демони, ні янголи, ні смертні. Хай якими прихильниками "нижчого" клеймують перших, якими прагненнями до "високого" виховують других, чи якими грішними вважають третіх. Ніхто не застрахований від пристрасті чи бажання. Та все ж, у вирі почуттів та пошуку сенсів варто визначити: це все ж любов, чи одержимість?

☝️

Клікніть на троп-картку, щоб побачити тизер до книги!

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨
(піктограми клікабельні)

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️