Спочатку я як і усі була читачкою..
Можливо такою як усі, бо читаючи розумні філософські книги, ще у дитинстві, до мене не приходило відчуття того, що я пізнала щось нове, а у багатьох випадках глибоке розчарування, що до таких цікавих думок вже дано додумалися набагато раніше за мене… І вже повірте мені на слово, що такою мудрою ще з дитинства я була і є не одна, бо мені доводилося спілкуватися з багатьма людьми, які відчували щось подібне…
Потім мені захотілося поділитися своїми думками з іншими… З одного боку, щоб вони не втратилися у моїй голові. З другого швиденько доки вони є свіжими і цікавими, доки їх не опублікував хтось раніше за мене. Бо цікаві думки приходять в голову одночасно багатьом людям, ніби вони туди потрапляють з якогось ефірного потоку знань, що мандрує Космосом і час од часу зазирає до нас на Землю…
Для друку я обрала Букнет, бо тут читають…
Але опинившись тут, я знову стала читачкою, бо книги моїх колег такі цікаві..
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯк же чудово ви описали це відчуття «ефірного потоку»! Мабуть, кожен, хто починає писати, рано чи пізно стикається з цим дивовижним відчуттям: думки справді витають у повітрі, і головне — встигнути надати їм форми. Але не засмучуйтеся, що хтось міг додуматися до чогось раніше. Унікальність не лише в самій ідеї, а й у тому, як саме ви її відчуваєте та передаєте через власне серце. Дякую за таку щиру та відверту сповідь. Натхнення Вам, невтомного пера та «своїх» вдячних читачів!✨❤️✨
✨❤️✨
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати