«Синхронізація з порожнечею» талановитого автора Богдана Жура — це друга книга, з якою я познайомилася в межах марафону «Прочитай мене» від Елани Чунту. Користуючись нагодою, хочу подякувати організаторці за чіткість та послідовність в проведенні марафону та його технічну структурованість. Було приємно працювати за запропонованою схемою))).

    Повертаючись до «Синхронізації з порожнечею», відразу зазначу, що я передам власні враження та свою суб'єктивну думку. Ця книга написана в жанрі космічної бойової фантастики.

    Дія відбувається в далекому майбутньому. Місцем дії виступає холодний та непривітний космічний простір. Він не виглядає пустим, оскільки по ньому пересувається чимало технічних засобів, а також трапляються доволі незвичні об'єкти. Ну і куди без астероїдів, метеоритів та космічного пилу.

    Світобудова показана поміж рядків. Є Федерація, з центром на Землі, і є Синдикат Вільних Торговців — нелегальна, але дуже могутня організація, непідвладна Федерації.

     Головний герой — Майкл — такий собі одинак, подорожує в товаристві робота. Автор поступово розкриває особистість героя. Показано його схильність до авантюризму, скрупульозність, гнучкий розум, здатність швидко приймати нестандартні рішення, вміння ризикувати. Він розуміється в техніці, а для відновлення душевної рівноваги займається йогою. Майкл самостійно починає небезпечну для нього гру, хоча мав тисячу можливостей пройти мимо. Початок книги не розкриває цілком його мотивів. Можливо, це буде зроблено далі. Виникають питання: а чому герой кинув престижне навчання, чому десять років сам літає по космосу? Що змусило обрати його такий шлях? Чому він, такий вмілий та рішучий, так живе? І це зачіпає читача.

     Текст достатньо динамічний. Чимало технічної термінології, але вона тут доцільна. Присутній легкий іронічний гумор, особливо в розмовах Майкла з роботом Робертом. Фішкою автора є вставки до загального текстового полотна, такі собі тезисні звіти, які пояснюють деякі дії чи їх наслідки. На мою думку, вони не заважають, а у своєрідній манері подають фактаж, необхідний для розуміння поточної ситуації.

Головний задум цікавий. Сподобалася ідея «вулика» — виглядає незвично. Поєднання агресивної органіки з технічними складовими викликає відчуття напруги.

Загальні враження позитивні. «Синхронізація з порожнечею» є добротною космічною фантастикою. Для поціновувачів жанру саме те, що треба. Автору бажаю творчих успіхів та не зупинятися, а рухатися вперед. Хотілося б побачити цю книгу екранізованою)).