Ну що… здається, настав час))

У мене НОВИНКА — «Приховані».

І цього разу я вплуталася не просто в нову історію.
Я вплуталася ще й у конкурс «Дуже дивні справи» ?

Перші 5 глав уже опубліковані, тож знайомитися з цією історією можна просто зараз.

Не хочу сипати вам обіцянками про «неймовірні пригоди» й переконувати, що ви неодмінно закохаєтеся в моїх героїв. Краще дозвольте їм зробити це самим.

Скажу тільки одне:

у «Прихованих» далеко не все є тим, чим здається спочатку.

У людей є секрети.
У вчинків — справжні причини.
А деякі речі краще залишати прихованими, бо правда не завжди приносить полегшення.

І так, цього разу мені справді потрібна ваша підтримка ?

Якщо історія зачепить — додайте її до бібліотеки, залиште зірочку, коментар чи кілька слів під главою. Для книги, яка тільки починає свій шлях, кожна ваша реакція має значення. А для мене — тим більше.

Хочу побачити, куди ми зможемо довести «Прихованих» у цьому конкурсі.

Ну а тим, хто вже прочитав перші глави, я поставлю лише одне питання:

Хто або що у «Прихованих» уже викликає у вас найбільше підозр? ?

Можете будувати найбожевільніші теорії.
Я нічого не підтверджу.

Але читатиму й тихенько посміхатимусь ?

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Прочитай мене - 3, готові?
Ну що, схоже, це вже потроху стає традицією))) Перший «Прочитай мене» був експериментом. Другий — перевіркою того, чи справді ця історія працює не один раз. І після нього я вже можу сказати точно: так, працює. Тому
Артур не додумав?
— Артуре, є розмова, — відкликаю друга. — Якщо ти щодо Вікторії… — починає Георганов, відходячи разом зі мною вбік, і замовкає. — Що з нею? Не тягни! — одразу напружуюся я.. — З нею все гаразд. Вона повернулася
Твої книги нікому не потрібні?
А що робити, коли ті, кого ми вважаємо найближчими, кажуть: “Твої книги нікому не потрібні”? Підтримка від оточення — це те, чого так часто бракує письменникам. Не кожному пощастило мати друзів чи родину, які розділяють
Візуал 29 глава "Метелики в раю"
Це була сучасна, простора і затишна квартира у стилі мінімалізму: панорамні вікна з важкими сірими шторовими портьєрами, простора зона вітальні з м'яким диваном кольору мокко, лаконічні меблі з темного дерева, приглушене
⚜️ Нові глави ✨ Між двома подихами
✨Доброї ночі, шановні письменники й письменниці, читачі й читачки✨ ⚜️ Блог трохи навздогін опублікованим ще вчора главам. Але… най буде) ⚜️ Не буду сьогодні писати, що вже чи не останні штрихи цієї історії,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше