Момент із 18 розділу книги «Танцюй для мене»

Буду дуже вдячна за ваші коментарі❤️

 – Фактично одружений чоловік не дарує сестрі своєї нареченої її улюблені букети після кожного виступу. Не запамʼятовує, які саме вона любить. Не шукає приводу залишити їх там, де вона неодмінно знайде. Не дарує так легковажно пуанти бренду, якого вона фанатка. Не бронює квитки на виступи артистів, дістати які майже неможливо. Не купує її улюблений парфум і взагалі не може не знати, який саме вона любить. Розумієш? Надто багато «не», які він постійно перевертає одним своїм вчинком.

Я стискаю вільну руку на ручці крісла, втупившись поглядом у гладь озера. Таку спокійну, майже дзеркальну.

І справді дуже багато «не»...

Букети завжди лежать в одному й тому самому місці. Хіба що самі півонії змінюють кольори. Та й обгортки щоразу інші.

Якими б не були виступи - хорошими чи провальними - квіти завжди опиняються на своєму місці. Мовчазний жест, який жоден з нас не наважується озвучити. Він просто дарує. Я просто приймаю.

Здається, нас обох цілком влаштовує таке положення справ.

– За поганими моментами ми часто не помічаємо хороших. У твоєму випадку хороше - але точно не для статусу простої своячки, – я лише криво посміхаюся.