Між тінню та мовчанням

. . . Древній монастир з'явився з туману абсолютно несподівано, мов привид із минулого.

Він стояв на самій вершині скелястого пагорба, оточений високою, напівзруйнованою кам'яною стіною з дикого сірого кругляка. Колись це була велична й неприступна цитадель віри, зведена ще першими монахами-відлюдниками кілька століть тому. Тепер же від колишнього комплексу залишилися лише потріскані, вкриті лишайником мури, напівзруйнована гостроверха дзвіниця та головний собор із повністю проваленим, почорнілим від пожеж і дощів дахом.

Масивні дубові ворота, скуті іржавими залізними смугами, лежали просто на землі біля входу. Його давно вибив час... або якась сила, значно страшніша й потужніша за вітер.

Навколо монастирських стін у повній тиші росли старі, високі кипариси. Їхні викривлені, чорні стовбури та щільні крони в тумані дивовижно нагадували застиглих, нерухомих людей у довгих чернечих балахонах, які мовчки спостерігали за тими, хто наближався. . . 

Глава 11. Старий монастир - сьогодні о 18:00