За вікном вечоріло – але ельфійка навіть не помітила цього: віконниці були щільно закриті, аби зайве світло не заважало працювати. Схеми з викладками плетінь та чернетки рецептів починали миготіти й змішуватись між собою, вона відчайдушно кліпала очима.

Чиїсь долоні лягли на плечі. Лорі здригнулась від несподіванки – але за мить, впізнавши цей дотик, розслабилась.

– Здається, – прошепотів Ленмаріель, схилившись до її вуха, – що одній темній дівчинці вже час йти баїньки.
– Так, вибач, запрацювалась трохи, – всміхнулась ельфійка.
– Не засиджуйся тут так довго. Я ж казав, Вогнику – нам поспішати нікуди.
– А сам забув, як днями не вилазив з лаби? – вона глузливо примружилась.
– То було інше, – не погодився ельф. – Тоді ми готувались до переїзду, того й спішили. Як показали наступні події – недарма.
– Ну гараааазд, – прикривши губи долонею, темна солодко позіхнула. – Слухай, світленький… Мені ще треба буде, щоб ти допоміг мені з кажаном. Я не можу розібратись, як…
– Все завтра, – схилившись, Лен приклав палець до її губ. – А зараз – спати. Інакше я зараз застосую силу й віднесу когось до кімнати на руках!
– Ой, ти тільки обіцяєш! – Лорі грайливо підморгнула йому.

Друзі, вибачаюсь за затримку - мій командир знов поїхав у відпустку, я знов ТВО, і мене чекають два дуже гарячі тижні... Так гаряче не буває навіть в топових еротичних романах Букнету, я гарантую це ;)

❀-❀-❀

Хочете знати більше? Читайте))

А весь цикл, кому цікаво - ось тут: