Вітаю!

Запрошую до хвилючої історії.

✨✨✨

— Чудово! — шиплю. Я не знаю, як поводитися, що казати, тому питаю те, що хвилює в цю мить найбільше: — Якщо ви так багато знаєте про мене, то, може, поясните, чому три машини перекрили мені дорогу? Що це за цирк? І що, до біса, взагалі відбувається? 

— Ти забагато просиш, Дарино, — відмахується від моїх запитань чоловік та хмикає. — Але єдине, що можу сказати: сьогодні тобі дуже пощастило. 

— Пощастило?! — ошелешено перепитую я. Не можу стриматися й підвищую голос. — Ви мене переслідували, загнали у пастку, а тепер ще й незаконно проникли в мою машину, сидите тут і розповідаєте мені про везіння?! 

Чоловік спокійно дивиться на мене кілька секунд, довго мовчить, а потім випалює: 

— А ти смілива. 

— А ви нахабний, — роздратовано випльовую на свій страх та ризик. 

Його губи розтягуються в усмішці, але він раптом серйознішає і холодно гримить: 

— Теж мені відкриття, це моя найкраща риса характеру, крихітко. Тож прийми це як належне. 

Нервово ковтаю і розумію, що терпіти цього нахабу я не буду, тому різко та невдоволено ще раз наказую: 

— Виходьте з моєї машини... 

Але чоловік наче не чує: спирається на спинку крісла і дивиться перед собою. Від цього мене пересмикує. Нервую шалено. Мало того, що й так дихати нічим, то ще й противний парфум цього нахаби душить. Опускаю скло на своїх дверцятах. Мені потрібен ковток свіжого повітря. Бо я точно задихнуся поруч із цим відмороженим. 

Ну от чого він сидить? Якої мари? Чого чекає? Я з ним нікуди не поїду. І нікуди не повезу, хіба що у поліцію

Длїонька слідчого....

♥️♥️♥️