— Ви йдете у п'ятницю на вечірку? - запитує одного разу Костя.

Він, як завжди, гепається поруч зі мною та Мілою, наче більше інших місць нема. І навіть те, що вони з Мілою постійно гаркаються, його не лякає.

— Можливо, - сухо відповідає подруга. - Якщо тебе там не буде.

Костя у відповідь кривиться і закочує очі.

— А я навпаки, сподівався тебе там побачити. Може б запросив тебе на танець.

— Думаєш, я танцюватиму з таким, як ти? - фиркає Міла.

— А що зі мною не так? - щиро дивується.

— Подорослішай, - шипить подруга, тикнувши йому у груди вказівного пальця.

Костя перехоплює її зап'ястя і тягне собі до рота. Шоковано спостерігаю, як він легенько прикушує її пальця та з усмішкою відпускає. Міла пищить, лається і активно витирає руку в кофтину, наче їй гидко і їй хочеться якнайшвидше стерти слину цього нахаби. Але якось випадково я помічаю, що куточки її губ смикаються вгору, а щоки заливаються фарбою. Незважаючи на негативні слова, в її очі виблискують так, наче це найкращий момент у її житті.

До мене нарешті доходить, що вони подобаються одне одному, тільки ніяк не можуть це усвідомити. А їхні перепалки, це наче дитячі загравання.

Мимоволі усміхаюсь та качаю головою. Дитячий садочок.

— Я піду на вечірку, якщо Міла піде, - впевнено заявляю.

— Ти? - дивується одногрупниця. - Ти ж ніколи нікуди не ходиш. Як ти наважишся витратити цілий вечір на якісь розваги, а не навчання.

Сміється з мене, я оцінила. Міла завжди каже, що я наче та сіра панчоха. Молоді роки проходять, а я нічого не бачу і ні з ким не зустрічаюся.

— А ось цього разу все буде навпаки. Підемо ми з тобою розважатись. Вип'ємо шампанського, повеселимося. А ще мені хочеться подивитись, як ти будеш танцювати з Костею.

— Ніколи цього не буде, - каже дратівливо. Вона коситься на Костю, поки той уважно її розглядає. - І не дивись на мене так. Ти мені не подобаєшся.

— Ти мені теж, - фиркає той і відвертається в інший бік. 

https://booknet.ua/reader/pd-zahistom-mazhorv-b457408?c=5083885&p=1