Усього-на-всього минуло 84 сторінки, і Каспіан нарешті зізнався Маргарет у своїх почуттях. ❤️

Як думаєте, як відреагує дівчина? І головне ви вірите, що ці двоє справді житимуть довго й щасливо, чи хтось із них знову все зіпсує?

— Не розумію, у чому твоя проблема?

Він теж повільно підвівся. У руках усе ще тримав мушлю, машинально крутячи її між пальцями. Кілька секунд мовчав, дивився кудись повз мене, ніби підбирав слова. Потім важко видихнув, із силою жбурнув мушлю назад у річку й нарешті перевів погляд на мене. У його очах більше не було ні звичної насмішки, ні впертості чи самовпевненості. Лише якась дивна безпорадність, від якої в мене чомусь стислося серце.

— Ти моя проблема, — тихо промовив він, не відводячи від мене очей. — Відколи я сюди приїхав, ти стала моєю проблемою. Я прокидаюся й думаю про тебе. Засинаю й думаю про тебе. Куди б не пішов, постійно шукаю тебе очима. Вчора весь день переконував себе, що більше сюди не прийду... а сьогодні знову стою поруч із тобою. — Він нервово всміхнувся й похитав головою, ніби сам не вірив у власні слова. — Але найгірше... найгірше те, що ти цього не розумієш.