Сьогодні діє знижка на книгу "Друг брата. Одержимий та небезпечний"

- Де Іван? - запитую захриплим голосом і ковтаю клубок у горлі.

Чому цей Ден такий дивний? І чому я так гостро на нього реагую? 

- Має бути тут, - відповідає з легкістю, а губ його торкається грайлива усмішка.

Лише хвилину тому він був поглинутий розмовою з Лізою, можливо вони вже домовились про зустріч. А тепер він знову поводиться так, наче лише я існую на світі, і він хоче лише мене.

Коли він опиняється досить близько, я відчуваю його чоловічий аромат, і затамовую подих. Я не хочу на нього так реагувати, та тіло зрадницьки палає, а кров венами біжить швидше.

- Треба йому подзвонити, - розриваю наш зоровий контакт.

Хочу шмигнути убік, та Ден виставляє руку і спирається на стіну, чим перегороджує мені хід. Гучно видихаю і здивовано дивлюсь на нього. Я він, наче нічого не сталось, просто гіпнотизує мене поглядом.

- Єво, ти вже вдома? - від голосу брата я підстрибую і примружуюсь, щоб вгамувати емоції. - Дякую, Дене, що так швидко її привіз.

Брат виходить з вітальні і я нарешті вириваюсь з чаруючого полону чоловіка, котрий приваблює і лякає одночасно.

- Іване, що ти задумав? - підходжу до брата, намагаюсь вдавати легкість і веселість.

- Я приготував тобі сюрприз, - відповідає з усмішкою і обіймає за плечі. - Ходімо, зараз все побачиш.

- Але ж я просила нічого мені не купувати, - протестую, але дозволяю себе вести у вітальню. - Ти так важко працюєш, щоб утримати нас двох.

- Не сперечайся. - твердий голос не залишає простору для заперечень. - Ти заслужила. Це компенсація, що я не був на твоєму дні народжені. А також на великі свята ти була сама.

Зупиняємось посеред вітальні і мій погляд хаотично ковзає по звичних речах, якщо не враховувати розкладений застелений постільною білизною диван і великий наплічник Дена поруч з ним. Але це точно не сюрприз.

- Не туди дивишся, - сміється брат і лагідно розвертає мене до іншої частини кімнати. - Ось.

Спочатку не розумію, що саме стоїть біля стіни. Але придивившись уважніше, мої очі округлюються від здивування. Судомно вдихаю — шалена хвиля радості накриває з головою. Хочеться пищати від захвату, але стримуюсь і прикриває рота долонями. 

- Це мольберт? Ти купив мені набір для малювання?! - розвертаюсь до брата, шукаю підтвердження в його очах, бо своїм я просто не довіряю.

 Іван киває і я кидаюсь йому на шию, міцно обіймаю:

- Дякую тобі. Ти не уявляєш на скільки це важливий подарунок для мене.

- Уявляю, - тихо каже він біля мого вуха. - Я знаю, тобі це потрібно. І ти хотіла всі ці інструменти. Але ти ніколи не просила мене їх придбати. І мені соромно, що я не зробив цього раніше. 

https://booknet.ua/reader/drug-brata-oderzhimii-ta-nebezpechnii-b436424?c=4743396&p=1