Сьогодні опублікувала одну з фінальних глав «Життя на трьох».

І знаєте, мабуть, це була одна з найскладніших глав для мене.

Я переписувала її тричі.

Кілька днів ходила й думала про неї. У голові я бачила все: їхні погляди, рухи, розмови, те, що відбувається між ними. Я відчувала їхнє щастя. Знала, що саме хочу передати читачеві.

Але слова вперто не хотіли складатися в потрібний текст.

Я перечитувала написане й думала: «Ні. Це не те. Тут немає того, що я бачу».

І тоді зрозуміла одну просту річ.

Щастя дуже важко описати словами.

Так само, як і горе.

Можна описати сльози, усмішку, обійми, тремтіння в голосі, можна розповісти, що герой думає і що робить.

Але саме відчуття… його не завжди можна пояснити.

Мабуть, тому ця глава так довго не давалася мені.

Бо я намагалася не просто написати про щастя. Я хотіла, щоб ви його відчули.

Чи вдалося — тепер уже вирішувати вам ❤️

Глава вже на Букнеті.

І до фіналу «Життя на трьох» залишилося зовсім небагато…