З Даміаном Воссом у мене складні стосунки навіть як в автора.

Бо іноді я дивлюся на нього і думаю: ну який же нестерпний чоловік.

Владний. Жорсткий. Нетерплячий. Впертий до божевілля. Якщо він вирішив, що має рацію, переконати його у протилежному майже неможливо. Він звик тиснути, командувати, брати ситуацію під контроль і страшенно не любить, коли хтось — особливо Вів’єн — раптом відмовляється грати за його правилами.

Його можна зрозуміти. Але це зовсім не означає, що його завжди можна виправдати.

І от саме тому мені так подобається одна маленька деталь його характеру.

Цей чоловік, який може рознести переговорну одним поглядом, витратити триста тисяч доларів лише тому, що якась нахабна блондинка зачепила його самолюбство, і довести оточення до нервового тику… таємно збирає метеликів.

Не марки. Не дорогі авто. Не годинники.

Метеликів.

У його пентхаусі є окрема кімната з клімат-контролем, скляними вітринами й рідкісними екземплярами. А серед них — блакитний Морфо. А це, на хвилинку, один з найвідоміших і найкрасивіших денних метеликів у світі. Боже, яка це краса. Тільки розмах його крил становить від 11 до 15 см, які відбивають світло як веселки. 

Поки наділяєш героїв рисами характеру і даєш їм хоббі, просто мусиш ознайомлюватися з інформацією про ці хоббі. Це так захопливо.

Мені подобається ця суперечність в герої.

Бо що більше він намагається переконати всіх, що складається лише з сили, контролю й холодного розрахунку, то цікавіше знаходити в ньому речі, про які ніхто не повинен знати.

А Вів’єн, здається, тільки починає розуміти, наскільки багато секретів ховається за цим нестерпним характером.