– А чи не сходити нам у гори? – запропонував дворф за обідом.
– Які гори? – здивовано перепитав Ленмаріель. – Оті, що на обрії, себто чортзна де? Щось я не горю бажанням йти туди.
– Та ти, я бачу, взагалі не гориш бажанням щось робити, – скривився Горін. – Але я тобі дещо поясню, мій лайдакуватий друже…
– Звісно, мій коротконогий друже! – весело відповів ельф, похитуючи кухлем в повітрі. – Я весь увага.
– Я тебе теж зараз вкорочу! Рівно на мармизу.
– Ой… боюсь, у вас руки короткі, капітане Коротка Борода! Ой, я сказав “короткі”?
– Ну, давай, скажи ще раз слово “короткий”. Скажи ще один бісів раз це бісове слово!

Кажан влетів у вікно. Лорі взяла його на руки й уважно поглянула в бірюзові оченята.

– Я маю бачити те, що бачиш ти, розумієш? Ось так, – вона вказала двома пальцями на очі кажана, а потім – на свої.

Туманчик у відповідь скорчив максимально здивовану мордочку – мовляв, не розумію, хазяйко, що ти від мене хочеш?

– Як же темноельфійські маги минулого вас приручали?

❀-❀-❀

Хочете знати більше? Читайте))

А весь цикл, кому цікаво - ось тут: