Він пирхнув, відкинув голову на спинку стільця й заплющив очі. Я змочила ватний диск антисептиком і обережно торкнулася його брови, легенько дмухнувши на рану. А потім різко звела очі й завмерла, зустрівшись із чайним поглядом. Моя рука застигла за міліметр від його губ. Нескінченні миті очі в очі, мов занурення у позачасся. Весь величезний світ звузився до цього маленького простору кухні, до шаленого стуку наших сердець. Його зіниці розширилися, райдужка стала темною, майже чорною. Погляд повільно ковзнув з мого обличчя на напіврозтулені губи, і щось невловиме здригнулося в його суворих рисах. Він дивився на мене якось інакше, задумчиво, немов намагався щось зрозуміти для себе. Повітря зробилося густим, між нами натяглася дзвінка струна, готова луснути від найменшого руху. По моєму тілу прокотилася хвиля гарячого, зрадливого тремтіння. Влад нахилився ближче, порушуючи всі межі, і від цього ледь помітного руху в мене пересохло в роті. Свіженька глава вже на сайті!!!  https://booknet.ua/book/gostr-gran-kohannya-b451183