«двоє на межі». Фінал, який здавався неможливим ❤️

Дорогі мої читачі!

Навіть не віриться, що я пишу ці рядки, але історія «Двоє на межі» добігає свого кінця.

Робота над цією книгою тривала більше року і це був справді довгий, складний, місцями дуже болючий, але неймовірний шлях. Здається, разом зі своїми героями через цей вир емоцій пройшла і я сама.

Хочу зізнатися вам чесно: не все давалося легко.

Майже рік перерви. Тоді мені здавалося, що натхнення зникло назавжди. Мене накрили глибока творча криза й вигорання, а разом із ними прийшло бажання взагалі залишити цю книгу на найдальшій полиці. Видалити її з Букнету. Заморозити. Сховати від усіх і більше ніколи не повертатися до цієї історії.

Була мить, коли я справді не знала, як витягнути своїх героїв із тієї темряви, у яку вони потрапили.

Але десь глибоко всередині залишалося одне вперте розуміння:

я повинна її завершити.

Я не могла кинути Олену, Сергія, Аміну, Сема та всіх вас на півдорозі.

І ви дуже допомогли мені це зробити.

Ваші коментарі, запитання, підтримка, очікування нових глав щоразу повертали мене до цієї історії. Завдяки вам я знову почала писати й рухатися далі.

«Двоє на межі» — особлива для мене книга ще й тому, що в її основі лежить історія, яка має зв’язок із реальним життям.

Це не документальна розповідь і не дослівне відтворення чиєїсь долі. У книзі є вигадані персонажі, події, сюжетні лінії та багато художньо переосмислених моментів.

Але самі емоції - людські переживання, біль, страх, надія, боротьба за себе та бажання жити далі - усе це дуже близьке до того, що відбувалося у справжньому житті.

І тепер нам залишилося поставити останню крапку.

Вже цієї суботи о 21:00 з’явиться епілог… ❤️ 
Прозвучить останній акорд цієї історії.

Дякую кожному й кожній із вас, хто був поруч увесь цей час.

Хто читав. Чекав. Переживав. Злився на героїв. Співчував їм. Іноді, можливо, навіть сердився на мене. ?

Дякую за те, що не дали мені здатися тоді, коли я сама вже майже здалася.

Без вас закінчення цієї книги могло просто не бути.

Обіймаю кожного. ❤️

До зустрічі в епілозі.

Ваша невгамовна Тіна Волф ❤️

7 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ольха Елдер
15.08.2026, 09:52:41

❤️❤️❤️

avatar
Nadia
14.08.2026, 21:43:30

❤️❤️❤️

Тіна Волф
14.08.2026, 22:45:07

Nadia, Дякую ❤️❤️❤️

avatar
Христина Вілем
14.08.2026, 20:19:37

❤️❤️❤️

Тіна Волф
14.08.2026, 20:21:09

Христина Вілем, Дякую ❤️❤️❤️

avatar
Ганна Літвін
14.08.2026, 20:12:55

Ого, як швидко фінал... ❤︎

Тіна Волф
14.08.2026, 20:20:50

Ганна Літвін, Та не дуже і швидко )

avatar
Maria
14.08.2026, 20:01:54

Я так і думала, що все йде до завершення. Дякую вам за чудову книгу. ❤️

Тіна Волф
14.08.2026, 20:05:09

Maria, Щиро дякую вам за такі теплі слова. Мені неймовірно приємно знати, що книга залишила у вашому серці добрий слід.❤️✨

❤️❤️❤️

Тіна Волф
14.08.2026, 20:02:30

Маргарита Хольська, Дякую за підтримку♥️♥️♥️

avatar
Лана Сетман
14.08.2026, 20:00:32

♥️♥️♥️

Тіна Волф
14.08.2026, 20:02:20

Лана Сетман, Дякую за підтримку♥️♥️♥️

Інші блоги
Невеличкий привід для гордості, любов читачам)
Вітаю всіх вас)) І щиро дякую, обіймаю і цілую))) Цього недільного ранку у мене є привід порадіти за себе)) І свою книгу Вибір Місандеї це моя перша дитинка))) Вона має свої приємні успіхи))) І все це завдяки Вам❤️❤️❤️))) І
Комерційний статус і плани на майбутнє
Привіт всім. Я просто не можу не поділитися з вами неймовірною радістю: я нарешті отримала комерційний статус! ✨ Безмежно дякую кожному й кожній, хто читає мої історії, коментує, додає до бібліотек і підтримує зірочками.
Тепер готові!
Урешті-решт подруга з’являється, і Карина кличе Єгора. Коли він заходить — увесь у чорному, з розстебнутою до середини грудей сорочкою та чарівною, трохи зверхньою усмішкою, ми з Дикунко так і замираємо з роззявленими
Починається спека❤️
Привіт, мої любі Спокусники! Новий гарячий розділ вже на сайті “Не такий ти й святий” 18+ Мені кортіло на неї накинутися в машині, в ліфті, і, якщо чесно, я й досі не знаю, як я тримав себе в руках. 18+ Щоб посмакувати
Неприємні відкриття про власну родину і нареченого
– Це безумство, Роберте! – я невесело посміхнулася. – Через нашу втечу можуть постраждати ті, хто зараз перебуває в замку. – Навряд чи, – заперечив він. – Навіть драконам не пробачать убивства безлічі
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше