Данаїл залишився сам лише на кілька годин — і встиг зробити те, чого Димитрій не очікував побачити.

Новий захисний купол над табором. Перепроєктований артефакт. Зламана Печатка Погибелі. І, схоже, перший у Паралеліумі прояв темної рунної майстерності.

Але найбільше Вальтера дивує зовсім інше.

Данаїл, який усе життя прагнув лише до рун, несподівано спокійно працює в морзі, допомагає наставнику під час некромантичного практикуму — і вперше торкається сили, якої сам у собі навіть не підозрював.

Один простий ритуал змінює все.

Данаїл піднімає свого першого мерця. Причому робить це так, як інші вчаться роками: керує ним подумки, без жодної помилки, а потім… випадково перетворює навчальний посібник на купку попелу.

Для Димитрія це вже не випадковість.

Можливо, Перстень Долі справді не помилився.

А тим часом Вальтер приймає рішення, яке здатне змінити майбутнє хлопця: Данаїл має стати його асистентом-хірургом, учнем темної некромедіцини… і, можливо, першим стажером його оперативної групи за п'ятнадцять років.

Та спочатку — вечеря, шахи, уколи, ранкове тренування і ще один маленький секрет, який Димитрій поки не готовий розповісти.

Бо іноді найнебезпечніший експеримент — це не робота з мертвими.

А спроба зрозуміти живу людину.