"Між тінню та мовчанням" - Читати тут

Маккензі, не кліпаючи, відчайдушно не відводив очей від свого відображення. Його серце калатало в грудях мов божевільне, але холодний аналітичний розум гарячково шукав бодай якесь раціональне пояснення. Оптична ілюзія? Спеціальний прихований екран за склом? Проєкція?

Жодна раціональна версія не витримувала перевірки реальністю.

І тут відображення в дзеркалі повільно підняло голову.

Воно подивилося справжньому Джорджу прямо в очі.

І... повільно посміхнулося.

Широко. Спокійно. Повністю контролюючи ситуацію. Майже по-дружньому.

Але сам справжній Джордж Маккензі в цей момент не усміхався.

Уолтер повільно підняв револьвер.

— Джордже... не рухайся.

— Я й не рухаюся.

Відображення продовжувало усміхатися. А потім повільно підняло палець до губ. Жест, який означав одне:

Тихо.

Скоро. . .