✨️✨️✨️

ЗІГРІЙ МОЮ ТЕМРЯВУ ✨️❤️

Уривок:

Я стою вже кілька хвилин і просто дивлюся на темну вивіску цієї дивної будівлі. Темно-бордові ролети на вікнах опущені, масивні двері виглядають так, ніби за ними ховається якийсь секретний клуб, а над входом красується дивний логотип у формі купідона.

Ну ні. Нормальні місця так не виглядають.

Чим довше я на це дивлюся, тим менше мені подобається політ моєї фантазії.

Артур, що ти знову придумав? Що це взагалі за місце таке?

Я повільно переводжу погляд на свого чоловіка, який стоїть поруч із абсолютно спокійним виглядом.

Йому весело. Я це бачу. Він точно щось знає.

— Куди це ти мене привіз?

Артур лише ледь усміхається.

— Ще не здогадалася?

Я знову оглядаю будівлю.

Якщо я зараз скажу перше, що спало на думку, він точно буде сміятися. Але цікавість перемагає.

— Це що, якийсь підпільний стриптиз-клуб для кримінальних авторитетів? — на кілька секунд западає тиша. А потім Артур хрипко сміється.

О ні. Я таки сказала це вголос.

— Ні, Відьмочко, трохи не вгадала.

— Тоді чому тут усе виглядає так... підозріло?

— Тобі просто подобається все ускладнювати.

— Це я ускладнюю? Ти привіз мене невідомо куди, посеред вечора, до будівлі із закритими вікнами й купідоном над дверима!

І взагалі, нормальні чоловіки попереджають дружин, куди їх везуть. А цей, схоже, харчується моїм здивуванням.

❤️❤️❤️