Ця угода мала бути просто роботою. Простим, чітко розрахованим планом... 

Коли на кону мільйонна угода, Данило Черненко не звик помилятися. У його житті все підкорялося суворій логіці й жорсткому контролю. А Юля? Вона була лише ідеальною секретаркою — частиною добре налагодженої системи.

...поки не стала його "фіктивною нареченою". 

Тепер три місяці їм доведеться грати закохану пару перед радою директорів та пресою. Чудовий був план. Шкода тільки, що з кожним днем слово «контроль» поруч із Юлею втрачає будь-який сенс...

---

«Він не мав дивитися. І майже не дивився. Принаймні достатньо швидко відвів очі, щойно зрозумів, що сталося.
Проблема полягала в тому, що тієї короткої миті виявилося цілком достатньо.
Образ Юлі ніяк не хотів зникати з пам’яті: ніжна шкіра, розсипане по плечах волосся, її беззахисна розгубленість, яка дивним чином зовсім не пасувала жінці, здатній сперечатися з ним до хрипоти й дивитися просто в очі, коли всі інші давно відводили погляд.
Данило стиснув щелепи й змусив себе знову подивитися на документи.
Це була Юля. Його помічниця. Його фіктивна наречена. Жінка, з якою він уклав угоду і стосунки з якою мали залишатися чіткими, зрозумілими та контрольованими...»

КНИГА ТУТ