Гаряча, нищівна хвиля гніву миттєво обпекла мої вени. В грудях спалахнув справжній жар, а повітря навколо почало дрижати й важчати від темної магії, яка готова була вирватися назовні й рознести цю кімнату на тріски.

Я не давав на таке дозволу. Він не мав права зачинятися з нею, чорт забирай. Вона королева! Вона моя дружина!

— Ти... як жінка, — я повільно підняв важкий погляд на Гріму. — Скажи мені, цей чоловік... об’єктивно привабливий?

Гріма на мить заклякла й переглянулася з Грегом. Той лише ледь помітно видихнув, безмежно радий, що це прокляте питання адресоване не йому. Я й сам знав відповідь. Я бачив це дідькове дзеркальне відображення.

— Якщо... якщо тільки такі подобаються... — тихо-тихо, майже пошепки мовила Гріма, намагаючись добирати кожне слово. Хоча саме зараз вона чітко могла б сказати: «А я вас попереджала». 

— Кому подобаються? — тиск моєї магії в кімнаті став майже нестерпним. Свічки на стінах спалахнули яскраво-фіолетовим полум'ям.

Оновлення уже в ваших бібліотеках:

Академія для небажаної королеви