Невидимий гість

Привіт усім!

З радістю повідомляю, що книга оновлюється щодня о 00:00.

На Вас чекатиме нове продовження історії!

  Таємниці чарівних прикрас

Коли перша чарка на столі сама по собі зсунулася, а потім наповнилася горілкою без жодної руки — усі відчули, як по спині пробіг холодок, стало моторошно. У повітрі прошмигнув вітерець, всі почули хтось або щось сів за стіл разом із ними. Почулося сьорбання, чавкання й дивне хрюкання, ніби невидимий гість приєднався до вечері.

- Це всі чують? - гучно, але з ледь прихованим жахом вигукнув Іван. - Чи я вже сьогодні перебрав і зовсім збожеволів у цьому домі? 

Звуки не зникли, а навпаки — посилились.

- Мотря... Це ти? - запитав він уже тихіше, наче боявся відповіді.

 

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
MargFed
12.08.2026, 00:24:36

❣️✨❣️

Куранда Валерія
12.08.2026, 00:33:45

MargFed, Дякую ✨✨✨

Успіхів вашій новинці✨️ Додав до бібліотеки.

Куранда Валерія
11.08.2026, 12:34:29

Василенко Сергій, Дуже вам дякую ✨️✨️✨️

avatar
Кіт Анатолій
11.08.2026, 06:08:11

♥️♥️♥️

Куранда Валерія
11.08.2026, 09:32:56

Кіт Анатолій, Дякую✨️✨️✨️

avatar
Ромул Шерідан
11.08.2026, 06:46:01

❣️❣️❣️

Куранда Валерія
11.08.2026, 09:32:48

Ромул Шерідан, Дякую✨️✨️✨️

Інші блоги
Нова глава незабаром.
Ой щось буде цікавеньке.
Я хочу більше
Моя нова пісня "Я хочу більше". Прослухати — натисніть на картинку❤️ Я хочу більше, трохи-трохи, Почути поруч твої кроки. Я хочу більше, трішки-трішки, Щоб ти сьогодні мене втішив. Інші мої пісні в книзі "Ти
Пишу, сумніваюся, редагую… І так по колу ☺️☺️☺️
Любі мої читачі та колеги❤️ Знаєте, іноді пишеш, пишеш… Потім мільйон разів перечитуєш розділ, виправляєш помилки, знову читаєш. Перевіряєш, чи все логічно: послідовність подій, рухи героїв, діалоги, їхні реакції. І
Затримки у книзі
Дякую, самі знаєте кому, за відключення світла, ми трохи затримали вихід глав, бо фізично не встигаємо з командою редакторів дооробити роботу з ціми відключеннями. Сводіваюсь скоро все буде добре та я зможу викладати роздили
Один чи більше?
За верстатом сиділа темноволоса жінка років п’ятдесяти в робочій робі із засуканими рукавами. На її передпліччях темніли татуювання, розповідаючи про минуле на військових кораблях, а погляд світло-блакитних очей був
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше