Я довго спостерігала за цією парочкою і, здається, нарешті почала розуміти метод Луксурії. Хоча, якщо чесно, вона навіть мені не відкриває всіх своїх козирів :D

Так-так… це той самий момент, коли персонаж уже сам диктує правила, а автор лише намагається встигнути їх записати!

Демониця не спокушає архангела напряму. Це було б надто просто, еге ж? Вона робить значно цікавіше — дає йому звикнути до себе, поступово заплутує його думки й підводить до моменту, коли він сам починає схиляти голову.

Тож інструкція приблизно така:

Крок перший: швидко схопити, поки він не отямився!

Зрештою, вона має справу з архангелом. Хоч і не у повній силі, але це все ще сильна істота, тому діяти треба без зайвих зволікань. 

Бо якщо дати йому час подумати, він неодмінно почне сперечатися, обурюватися і доводити, що все це абсолютно неприйнятно :D

Крок другий: привласнити й одразу показати пихатому ангелу, що його згода може бути не такою вже й важливою

Тут знадобляться ангельські пута й іскорка гріха. А ще трохи нахабства, якого в Луксурії, на щастя для неї та на жаль для Кассіеля, вистачає з лишком.

Щоправда, демониця розумно не уточнює, що він усе ж таки може вирватися)))

Крок третій: не поспішати й набратися терпіння

Тепер уже набагато цікавіше просто спостерігати за ним. Провокувати, ловити реакції й дивитися, як поступово тріскається його впевненість у тому, що він прекрасно контролює ситуацію.

Хоча Кассіель, здається, досі вважає, що саме він усе контролює. Нехай. Навіщо псувати йому гарний настрій?

Крок четвертий: дивитися й провокувати

Причому дивитися довше, ніж треба, і бажано саме тоді, коли ангел цього найменше очікує. Якщо обурюється — чудово, а якщо починає червоніти — ще краще!

А якщо вже не знає, що відповісти, можна вважати, що день пройшов не даремно)))

Крок п’ятий: дотики

Випадкові й легкі, нібито вони нічого не означають. Або ж цілком прицільні, з відвертим наміром затьмарити йому голову… А потім ще один. І ще!

Головне не переборщити :) Треба, щоб він устиг звикнути до них і почав помічати їх уже тоді, коли Луксурія нічого особливого не робить.

Крок шостий: говорити компліменти й навчити його їх чути

Найкраще, коли компліменти несподівані, нахабні й сказані саме в той момент, коли Кассіель найменше до них готовий. Бо якщо спочатку він не знає, куди подіти очі, то згодом починає слухати...

А там, дивись, і звикне! :D

Крок сьомий: дати йому відчуття вибору

Найкраща пастка — та, в яку заходять добровільно. І ось тут починається найцікавіше! Не треба змушувати ангела скорятися. Набагато цікавіше зробити так, щоб він сам вирішив, що це був його вибір.

…А далі залишається тільки чекати :3

♥ ♥ ♥

Здається, Луксурія може нарешті поставити галочку навпроти пункту «ангел приручений». Хоча на цьому її список планів не закінчується, бо він все ще нескорений!

Якщо хочете перевірити, наскільки далеко зайшла ця гра між архангелом, який боронить свою благодать, і демоницею, яка вирішила підкорити останнього ангела, — історія вже чекає на вас у романі «Luxuria. Останній гріх» ♥

♥ ♥ ♥

А я тим часом піду подивлюся, чи не потрібна Кассіелю моральна підтримка. Бо той уже пускає її під своє крило, хоч і не зовсім добровільно :D