Любі мої, сьогодні на книгу "Академія Едрегор. Інша" діє знижечка

"Академія Едрегор. Інша"

❤️ Мені випала велика честь – стати студенткою академії Едрегор. Це навчальний заклад для дітей лордів та дивних істот.
Таких як я тут не дуже шанують. Да і не дуже хотілось.
Мені варто бути непомітною. І це було би не дуже й складно, якби не один експеримент, робота в парі з найкращим студентом курсу і... одна таємниця.
Таємниця, яка привела мене в ці стіни, яку я бережу надто довго… і яку вирішив розгадати той, хто здатний мене знищити.

Декан різко зупинився і так рвучко обернувся, що я за інерцією мало не збила його з ніг. Якби не тверда рука хлопця, котрий притримав мене за плече.

 – Брай, розказуй! – якось панібратськи, з особливим азартом наказав декан. Куди тільки подівся його праведний гнів? І це звернення… немовби вони були давно знайомі. Так іноді зі мною розмовляв директор Івен: будучи старим другом батька, він іноді дозволяв собі опускати всі розшаркування і називав мене просто Ем чи Еммі.

Чомусь мені подумалося, що буря, продемонстрована перед будинком для випробувань, мала справити враження на ельфійку. Але якось я сумніваюся, що вона перейнялася. А ось майже студенти першого курсу... Мене так точно вразила його поява.

Ноллан прибрав руку з мого плеча, виструнчився і почав розповідати. Коротко, чітко, по суті. Як військовий перед командуванням.

Декан слухав уважно, кивав, іноді перепитував, хмикав. Що зовсім не збивало мого друга по нещастю. А в мене вздовж хребта бігали мурашки – згори-донизу. І назад.

Ой лихо. Ось зараз він дійде до моменту з кімнатою. Але Браян закінчив знищенням другої почвари і замовк. Дивно, але через переживання я практично не чула, що він там розповідав про бій. Але ж не перепитувати.

 – Значить, щит витримав фізичну атаку... – декан вп'явся в мене поглядом колекціонера, що побачив цінний і рідкісний екземпляр. І я так само витягнулася в струнку, усвідомивши, що йдеться про мене. Треба було уважніше слухати. – Але ти в ньому все ж таки пролом зробив?

Він витяг з моїх рук тубус і розгорнув, уважно вчитуючись у рядки.

 – Пощастило, – знизав плечима Ноллан. – До того ж нам обом. Якби не пробив – зараз би нас тут не стояло.

– Нарра ще отримає за свої експерименти. Але це вас не стосується. Оу, міс Рейн. Та ви скарб! Тут пишуть, що ви задіяли лише половину свого потенціалу. Вражений.

– Боюся, що другою половиною я не можу користуватися в принципі, – викарбувала я. І ні словом не збрехала. Блоки батька позбавляють мене не лише проблем, а й доступу до другої частини мого дару. Смертельна таємниця, яку йому вдалося приховати тільки ціною власного дару. – Дар повністю не розкритий.

Від спогаду звично кольнуло у грудях, але я швидко взяла себе в руки.

– А де щити навчилися ставити? Наскільки пам'ятаю, у вашій школі нічого такого не викладали.

– Батько навчив. Генрі Рейн, Перший Щит... був. Мені, звичайно, не вистачає досвіду та практики.