Спочатку було Слово. І Слово те було:
«Викини сміття, купи хліба і не забудь помити руки!»
Сидиш, буває, у неділю на веранді, сонечко світить, бджола над маргариткою дзижчить, ти заварив собі чайку... І така вселенська гармонія розливається по жилах, що здається, ніби ти вже однією ногою в раю. Аж раптом із хати вилітає вона — твоя законна половина. І кричить так, що в сусідського півня від страху яйценосність прокидається.
— Коханий! Ти чому досі не перебрав цибулю на балконі?! Вона ж там згніє!
І все. Пропав рай. Гармонію, як коров’ячим язиком злизало. Бо життя з жінкою — це не просто співіснування двох любячих сердець, як пишуть у дурних жіночих романах. Це перманентний стан бойової готовності, де ти щохвилини чекаєш підступу, міни або, що найгірше, запитання: «Колю, а про що ти зараз думаєш?»
більше тут
https://booknet.ua/book/cholovki-mutacya-b457858
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТо життя ⭐️
жиза)
Це ще йому пощастило...
Спочатку ж було оте "Коханий...")
Так, бідний чоловічий мозок, такий тендітний... Я он на днях прям комплімент на цю тему отримала від чоловіка: "Вау, вихідні добігали кінця, а ти не встигла мене здодовбати, хоча і намагалась")) добре що є Букнет, можна поринути в якусь цікаву історію і полегшити близьким життя)))
Якій жах тоді такі чоловіки, які розділяють вашу думку думаю краще жити гуртом без жодної головної болі в ролі жінки.
Ірина Бібік, Дякую, як чоловік))))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати