Поліцейські за командою Кларка переставили один із великих прожекторів, повністю освітивши цю ділянку стіни. Букви були великими, нерівними, подекуди сильно змазаними долонею — людина явно втрачала координацію, її пальці слабшали з кожним міліметром, а свідомість згасала. Але слово, написане густою, темною рідиною по брудному моху, можна було прочитати абсолютно чітко.

Усі присутні в тунелі — оперативники, криміналісти, судмедексперт і сержант — мовчки дивилися на цю стіну. Жодна людина не наважувалася вимовити це слово першою, ніби вимовлене вголос, воно могло набути якоїсь зловісної сили чи закликати те, що знищило архіваріуса.

Нарешті Маккензі, переборовши внутрішній опір, тихо й хрипко прочитав: — «НЕ БУДІТЬ».