ВСІМ ПРИВІТ!

Нагадую, сьогодні діє мега знижка на дуже красиву, ніжну і пристрасну історію кохання

- "ВРЯТУЙ МЕНЕ".

Знижка діятиме до 00:00.

    - Привіт, Данило. Ранок дійсно добрий .  В мене такі новини... - чую що  мама дуже   задоволена .  - Вчора ввечері до мене  приходив Віктор Рогатинський.   Він   сказав   що   планує найближчим  часом піти  на відпочинок. Так як в нього лише одна  донька - Ольга ,   вона  успадкує його компанію.  Т всі  ми  знаємо що Ольгу  це не  цікавить.  Тому Віктор сказав ,  що передасть компанію тобі, відразу  після вашого  весілля.  Уявляєш?  Ми   об'єднаємо   дві  найбільші компанії в  місті, а  керувати ними  будеш ти.   Але   потрібно  прискорити ваше   весілля, щоб  Рогатинський раптом не  передумав.

    - Мамо, а ти б не хотіла запитати в мене,  чи  хочу  я  одружуватись з  Ольгою?  Я    взагалі хочу розірвати  з нею відносини.  

     - Ти здурів?  Не смій  цього робити.  Ви  з Рогатинською  ідеальна  пара .  Вона   гарна, розумна,  витончена  і дуже багата. Я хочу запросити  вас сьогодні  до себе на  вечерю ,   там і  обговоримо деталі.  Обручку  тільки  купи.

    - Не вийде. Ми в  селі. Тут деякі проблеми.  Коли повернусь  не знаю.  А  щодо   обручки...                 

    - Знов  ці  корови?  - перебиває мене.  - На біса тобі  та  ферма?  Ти такий  самий  як   твій  батько.  Хочеш  зіпсувати  собі життя  в тій  багнюці?

     - Все, мамо.  Бувай. Зателефоную коли повернусь.

     - Зачекай! То Оля  з  тобою?  

     - Так. Але  впевнений  що  вона не сьогодні - завтра повернеться  в місто.  

    - Не будь дурнем. Не відпускай її.  Де ти  ще знайдеш ту яка заплющуватиме  очі на    твої походеньки?               

    - А можливо  я знайду ту ,  якій не захочеться зраджувати.  - сказав і відразу пожалкував.

     - Таку як  та твоя  злиденка,  яка зрадила тобі і  розбила  серце? Забув  як  я   витягувала тебе  з  того  стану?     

     - Бувай мамо. - відключився  і  прикрив очі  намагаючись заспокоїтись .  Вже стільки   років минуло,  а  той біль досі повністю  не відпустив. 

      Їсти вже не хочеться,  мама  з самого ранку  зіпсувала настрій.   А на  сьогодні ще   дуже   багато   планів .  Вирішив вже   зачекати  дівчину  про яку говорила  Ганна,   а    потім   поїдемо з Васильовичем   в  район. Сів  в  крісло і  почав   переглядати   звіти .   А ще,   мабуть  потрібно організувати  цілодобову охорону  на  фермі ,   поки   не  дізнаємось що і  кому тут  потрібно.  А  ще мама зі  своїм весіллям...  Тепер   вона   з   мене  не   злізе.   Наче мені ще  проблем   мало... Об'єднати  дві  компанії,   це   звісно круто , але одружитись  з Ольгою... 

   -  Де в біса носить того  бухгалтера? - дивлюсь на годинник  і  підходжу  до вікна. Восьма   сорок. Вона вже спізнилась на десять  хвилин. Наче в  мене справ  інших  немає. Якби не   прохання Ганни ,  вже б відмовив їй навіть  без розмови.  Ненавиджу коли  працівники   спізнюються. А   вона   ще  навіть не працівник.  Настрій жахливий. Хочеться   на  комусь зірватись.  Відчуваю,  що  жертва скоро  знайдеться.  Васильович   вже   мабуть  чекає   мене,  а   я   змушений   чекати  дівчину,  якій  типу   потрібна   робота.  Якби   дійсно  була  потрібна,   вона  б мене  чекала,  а не  навпаки. В  двері   тихенько   постукали. Невже припливла  принцеса.

     - Заходьте! -  гаркнув не розвертаючись.

     - Доброго дня. Пробачте  за спізнення.  - моє серце прискорило ритм лише від цього тихого,  ніжного  голосу.  Голосу з минулого.  Не може бути. Цього просто не може   бути .   Розвернувся і очманів... Це  дійсно  вона. Даша Савицька. Вона  теж застигла  з  відкритим   ротом. А я  чорт забирай  потонув в блакитних  очах,   наче не  було цих  шести років. Тіло напружилось, дихання збилось і в  горлі пустеля Сахара Все як тоді. В  іншому  житті. Вона трохи   змінилась, тіло стало  ще більш жіночним і спокусливим.  Я  добре  пам'ятаю   що   там   під одягом. Добре  пам'ятаю кожну родимку  і  кожну  клітинку.  Колись   я   обожнював вивчати   її  тіло губами.

Скільки разів  я уявляв нашу зустріч і  прокручував в голові все  що  хотів би їй    сказати. Я намагався забути її, намагався  зненавидіти  за все що вона  зробила, сподівався   що   більше ніколи  її  не побачу, а зараз... Зараз не можу   вдихнути  повітря.  Наче  знов   той  самий закоханий   до  нестями дурник.  Дурник ,  яким  вона  так майстерно  маніпулювала  і  якого врешті-решт безжально  розчавила...

ТАКОЖ СЬОГОДНІ БУЛО ОНОВЛЕНО НОВУ ІСТОРІЮ КОХАННЯ.

ПРИЄДНУЙТЕСЬ.

Я просто в шоці. Сашко... хлопець, який завжди був таким веселим, таким простим і який завжди викликав в моєму серці приємне хвилювання - власник цього комплексу? Схоже не у всіх життя пішло шкереберть.
- Це ж класно, Саш. Я дуже радію за тебе. - посміхаюсь. - Чому ж ти відразу не сказав? - хотілось поставити йому сотню запитань, але збивав той факт, що він переді мною повністю оголений... через це в голові зараз справжній вінегрет і я не можу вхопитись за якусь розумну думку. Та Саша швидко привів мене до тями.
- Ми вже не в інституті, Калиновська. Я твій шеф, а ти моя покоївка і я не зобов'язаний перед тобою звітувати. - шоковано завмираю а в горлі з'являється болючий ком . Мене наче холодною водою облили. І його голос... він зовсім чужий. - Ти прийшла працювати. Тоді працюй. - фиркає, відходить від мене і відчинивши шафу дістає одяг. Я дивлюсь на нього і не можу повірити, що він говорить це мені... Сашко ніколи так зі мною не розмовляв. Ніколи. Це образливо. І навіть не те що він сказав, а те, що він відразу побудував між нами стіну. Я ж дійсно рада його бачити. Часто згадувала студентські роки і свого найкращого друга, який завжди був поруч і почуття до якого я весь час намагалась придушити. А тепер він робить вигляд, наче всього цього не було... Знаю що образила його. Але ж я вже сповна за це заплатила і більше нікому не дозволю по собі топтатись. Швидко витерла сльози, які навернулись на очі і розправила плечі.
- Я вас зрозуміла, Олександре Григоровичу. Дозвольте запитати, що саме вам не сподобалося в моїй роботі і я з радістю це виправлю. - він нарешті одягнув труси та штани і мені стало легше дихати.
- Все має бути ідеально, Марто. Саме за це я буду тобі платити. Якщо тобі мало тієї суми, яку тобі обіцяють - можу платити більше. По старій дружбі. - накинув на себе сорочку і знов підійшов до мене. - Ти ж любиш гроші, Марто. - щоки спалахнули наче я отримала від нього ляпас. І відчуття було таке ж саме. Навіть гірше. Він нічого не забув. Ковтаю болючий ком в горлі і змушую себе подивитися йому в очі. Але даремно я це зробила. В його очах стільки холоду і ненависті, що мене наче до кісток пробрало цим холодом і захотілось обійняти себе за плечі. Роблю крок назад і стискаю пальці, щоб він не побачив, як вони тремтять. Колись я дійсно думала, що за гроші я зможу купити собі щастя. Тепер же стою перед чоловіком, якого тоді відштовхнула заради них і вчергове розумію, наскільки дорого мені обійшлася та помилка.
- Можеш іти. - холодно сказав Олександр. Киваю, розвертаюсь і йду до дверей. Потрібно швидше звідси вийти, бо відчуваю зараз мої нерви здадуть остаточно і я розревусь перед ним як маленька дівчинка. Так, як робила це колись. Я вже взялась за дверну ручку, коли почула його голос...
- Марто, куди ти зібралась? - обертаюсь і розгублено дивлюсь на нього.
- Ви ж сказали... що я можу йти.
- Можеш. - спокійно відповідає. - Я мав на увазі, що можеш йти працювати. А з номеру я тебе не відпускав. - я ще сильніше розгубилась. Мені потрібно піти. Я не зможу зараз працювати. Мені потрібно видихнути.
- Тоді, я зайду пізніше. Не хочу вам заважати. - роблю ще одну спробу змитись, а він підіймає брови наче я сказала якусь дурню.
- Ти мені не заважаєш, Калиновська. Працюй. На мене не звертай уваги, як і я не буду звертати увагу на те що ти тут. - ще один укол. Він наче навмисне намагається зробити мені боляче. Мабуть так і є. Але мені дійсно потрібна ця робота. А ще, мене чекає Лія і немає часу тормозити

 і підтримайте її сердечками.)))

ГАРНОГО ВЕЧОРА І ТИХОЇ НОЧІ!
ВАША ТЕТЯНА КАЛИНОВА,