09:35

Столиця.
Гетто.

Максим із пляшкою в руці стояв біля банкомата. Біля його ніг лежав чемодан.

Ранній ранок. Навколо панувала якась суєта: хтось поспішав на роботу, хтось розходився після хорошої ночі, а хтось біг кудись так, ніби це мало йому допомогти.

Навіть Максим був зайнятий важливою справою — чекав, поки банкомат виплюне йому останні купюри.

Вперше за довгий час його можна було побачити вранці не тверезим, але й не п’яним у дрова, який шукає місце для ночівлі.

Пляшка була всього півлітра, і навіть її він випив лише наполовину.

Максим сперся на банкомат і нудьгуюче дивився на екран.

Нарешті той пискнув.

«Недостатньо коштів».

— Десятий за рахунком… — Максим ковтнув із пляшки. — Ладно. Сотня тисяч нехай лежить про запас.

Він закрив чемодан, підняв його й потягнувся, наче щойно прокинувся.

Зробив ще один ковток.

А потім кинув пляшку в стіну.

— Смак якийсь  гамняний…

Віскі виявився дешевою сумішшю порошку зі спиртом і водою.

Максим подивився на розбиту пляшку.

—Ну....Пора!