Ловить!

Сьогодні (9.08) знижка 20% на дуже гарячу та цікаву історію ПРИНЦЕСА ТА ГОРИНИЧ

Вона — Карина Георганова, єдина донька Артура Георганова, одного з найвпливовіших людей міста-мільйонника.
Улюблена дочка впливового батька, який побудував свою бізнес-імперію, як-то кажуть — з нуля. Та його маленька дівчинка, його принцеса, виросла й перетворилася на красиве… стерво.
Він — Єгор Красильников, вихованець дитячого будинку, колишній спецпризначенець із позивним Горинич.
Випадкова зустріч у чужому місті. Пристрасна ніч. Ніяких взаємних зобов’язань…
Ось тільки доля розпорядилася інакше.
Відсьогодні Єгор — водій Карини.
Принцеса та Горинич. Приборкання норовливої.
***
Як і всі книги циклу — можна читати окремо.

***

Рандомні уривки:

"Ось тільки, замість того, щоб сісти на своє місце за кермом і як зазвичай запитати:
«Куди, Карино Артурівно?», Єгор сідає поруч зі мною на заднє сидіння.
Отже, заглянув…
— Де? — питаю, не уточнюючи, про що йде мова.
— У моїй сумці, — хрипло відповідає хлопець.
— Віддай…
— Що ти збираєшся робити?
— Викину в сміття. А що ж іще!?
— А з дитиною?? — злякано запитує Єгор.
— Що за питання? — дивуюся.
— Я маю знати, що ти плануєш робити з вагітністю!
— Маєш знати? — вдаю здивування, презирливо посміхаючись. — А ти тут до чого?
— Як це «до чого»?! Це взагалі-то моя дитина!"

"Я дістаю із сумки гаманець і перераховую всю готівку. На перший час вистачить… Треба буде сьогодні сходити за продуктами, я бачила супермаркет навпроти воріт. А ще в мене є картка, на яку надходить стипендія та якою я майже не користувалася. Її батько ніяк не зможе заблокувати. 
У принципі, з фінансами поки що все не так уже й погано. Якщо витрачати економно — вистачить надовго.
Оглядаю кімнату. Невеликий холодильник у кутку порожній, навіть шнур висмикнутий із розетки. Це й не дивно, адже Єгор останній час жив на території особняка. Зазирнувши в невелику кухонну шафку над холодильником, знаходжу з десяток пакетиків мівіни, пів пляшки соняшникової олії та дві банки кільки в томатному соусі.
До кільки я ще не дозріла, а ось мівіни мені чомусь захотілося. Тим більше що приготувати її навіть я зможу!"

"Максимально обережно, прикриваючи один одного, перевіряємо кімнати. Ребра при кожному русі нагадують про себе, але я стискаю зуби. Коли ми доходимо до останньої, Темний зупиняє мене долонею, притиснувши до стіни.
— Гориничу, на рахунок три, — шепоче він.
Двері трохи прочинені, і за сигналом я відчиняю їх одним коротким, потужним ударом. Ми вриваємося всередину, готові до опору, до стрілянини, до чого завгодно — але нас зустрічає тиша та запах дорогих парфумів, що змішався з іржавим металом, мастилом і холодним потом.
У кімнаті, під єдиною лампою, що хитається на дроті, ми й бачимо його.
Георганов висить посеред приміщення. Абсолютно оголений, як і я колись за його наказом. Його руки заведені над головою і міцно стягнуті грубим тросом, закріпленим на масивному металевому гаку для підйому суднових двигунів.
— Артуре Филиповичу?
Тіло чоловіка вкрите татуюваннями, та я встигаю помітити старі шрами від вогнепальних поранень і нові сліди — порізи та опіки.
— Єгоре, — хрипить він, і його голос здригається. — Зніми мене… чого витріщився…"

***

Хто ще не читав? Гарна нагода, не пропустить!