Привіт, мої хороші!

 Пропоную мега знижку, на дуже гарну і емоційну історію кохання "Врятуй мене". Хто ще не читав - ЗАПРОШУЮ!

Вони  кохали  один  одного  ще  зі  школи. Це  було  дуже  ніжне  і  красиве  кохання, поки  декому  не  здалось,  що  вони  не  пара.   Головним  героям  довелось пройти  через роки  розлуки  і важкі випробування  щоб  стати  щасливими. І  в  них все  вийшло, бо  справжнє  кохання  долає  всі  перешкоди.

    - Привіт, Данило. Ранок дійсно добрий .  В мене такі новини... - чую що  мама дуже   задоволена .  - Вчора ввечері до мене  приходив Віктор Рогатинський.   Він   сказав   що   планує найближчим  часом піти  на відпочинок. Так як в нього лише одна  донька - Ольга ,   вона  успадкує його компанію.  Т всі  ми  знаємо що Ольгу  це не  цікавить.  Тому Віктор сказав ,  що передасть компанію тобі, відразу  після вашого  весілля.  Уявляєш?  Ми   об'єднаємо   дві  найбільші компанії в  місті, а  керувати ними  будеш ти.   Але   потрібно  прискорити ваше   весілля, щоб  Рогатинський раптом не  передумав.

    - Мамо, а ти б не хотіла запитати в мене,  чи  хочу  я  одружуватись з  Ольгою?  Я    взагалі хочу розірвати  з нею відносини.  

     - Ти здурів?  Не смій  цього робити.  Ви  з Рогатинською  ідеальна  пара .  Вона   гарна, розумна,  витончена  і дуже багата. Я хочу запросити  вас сьогодні  до себе на  вечерю ,   там і  обговоримо деталі.  Обручку  тільки  купи.

    - Не вийде. Ми в  селі. Тут деякі проблеми.  Коли повернусь  не знаю.  А  щодо   обручки...                 

    - Знов  ці  корови?  - перебиває мене.  - На біса тобі  та  ферма?  Ти такий  самий  як   твій  батько.  Хочеш  зіпсувати  собі життя  в тій  багнюці?

     - Все, мамо.  Бувай. Зателефоную коли повернусь.

     - Зачекай! То Оля  з  тобою?  

     - Так. Але  впевнений  що  вона не сьогодні - завтра повернеться  в місто.  

    - Не будь дурнем. Не відпускай її.  Де ти  ще знайдеш ту яка заплющуватиме  очі на    твої походеньки?               

    - А можливо  я знайду ту ,  якій не захочеться зраджувати.  - сказав і відразу пожалкував.

     - Таку як  та твоя  злиденка,  яка зрадила тобі і  розбила  серце? Забув  як  я   витягувала тебе  з  того  стану?     

     - Бувай мамо. - відключився  і  прикрив очі  намагаючись заспокоїтись .  Вже стільки   років минуло,  а  той біль досі повністю  не відпустив. 

      Їсти вже не хочеться,  мама  з самого ранку  зіпсувала настрій.   А на  сьогодні ще   дуже   багато   планів .  Вирішив вже   зачекати  дівчину  про яку говорила  Ганна,   а    потім   поїдемо з Васильовичем   в  район. Сів  в  крісло і  почав   переглядати   звіти .   А ще,   мабуть  потрібно організувати  цілодобову охорону  на  фермі ,   поки   не  дізнаємось що і  кому тут  потрібно.  А  ще мама зі  своїм весіллям...  Тепер   вона   з   мене  не   злізе.   Наче мені ще  проблем   мало... Об'єднати  дві  компанії,   це   звісно круто , але одружитись  з Ольгою... 

   -  Де в біса носить того  бухгалтера? - дивлюсь на годинник  і  підходжу  до вікна. Восьма   сорок. Вона вже спізнилась на десять  хвилин. Наче в  мене справ  інших  немає. Якби не   прохання Ганни ,  вже б відмовив їй навіть  без розмови.  Ненавиджу коли  працівники   спізнюються. А   вона   ще  навіть не працівник.  Настрій жахливий. Хочеться   на  комусь зірватись.  Відчуваю,  що  жертва скоро  знайдеться.  Васильович   вже   мабуть  чекає   мене,  а   я   змушений   чекати  дівчину,  якій  типу   потрібна   робота.  Якби   дійсно  була  потрібна,   вона  б мене  чекала,  а не  навпаки. В  двері   тихенько   постукали. Невже припливла  принцеса.

     - Заходьте! -  гаркнув не розвертаючись.

     - Доброго дня. Пробачте  за спізнення.  - моє серце прискорило ритм лише від цього тихого,  ніжного  голосу.  Голосу з минулого.  Не може бути. Цього просто не може   бути .   Розвернувся і очманів... Це  дійсно  вона. Даша Савицька. Вона  теж застигла  з  відкритим   ротом. А я  чорт забирай  потонув в блакитних  очах,   наче не  було цих  шести років. Тіло напружилось, дихання збилось і в  горлі пустеля Сахара Все як тоді. В  іншому  житті. Вона трохи   змінилась, тіло стало  ще більш жіночним і спокусливим.  Я  добре  пам'ятаю   що   там   під одягом. Добре  пам'ятаю кожну родимку  і  кожну  клітинку.  Колись   я   обожнював вивчати   її  тіло губами.

Скільки разів  я уявляв нашу зустріч і  прокручував в голові все  що  хотів би їй    сказати. Я намагався забути її, намагався  зненавидіти  за все що вона  зробила, сподівався   що   більше ніколи  її  не побачу, а зараз... Зараз не можу   вдихнути  повітря.  Наче  знов   той  самий закоханий   до  нестями дурник.  Дурник ,  яким  вона  так майстерно  маніпулювала  і  якого врешті-решт безжально  розчавила...

ТИХОЇ НОЧІ!

БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ І СВОЇХ БЛИЗЬКИХ,