Жінка підійшла до великого дзеркала, яке було накрите старою скатертиною. Повільно знявши тканину, вона сказала:

— Подивися.

Емілі нерішуче наблизилася.

Спочатку вона побачила власне відображення. Але вже за мить поверхня дзеркала почала змінюватися.

Перед нею ожило її дитинство.

Вона побачила себе маленькою дівчинкою, яка вперше йде до школи без матері. Побачила свій страх залишитися самій. Потім інший спогад — однокласники сміялися з неї, бо вона виглядала скромніше за інших. Далі виникло знайоме відчуття — страх бути не такою, як усі, страх, що її не приймуть.

Емілі зробила крок назад.

Це місце починало лякати її все більше.

Вона повернулася до жінки.

— А навіщо ви показуєте мені це все? Це мої страхи... мої травми минулого.

— Це те, що тримає тебе тут.

Сьогодні вийшла нова глава книги 

Глава 19

Історія, яка варта уваги!

Дорогі читачі  дякую що ви разом зі мною поринаєте у атмосферу цієї книги!❤