Дні так швидко пролітають. Деякі – зовсім мимо. Так, розриваючи зв*язок між минулим та майбутнім, йде війна. Спасибі автору невеличкого за обсягом, але чесного і влучного відгуку на мою книгу «Голос її вітру». Спасибі за відчуття атмосфери Харкова. Так – саме воно – вічно юне місто, овієне любов*ю. І, навіть в сумний час війни, під опаленими небесами, не втрачає свого цвітіння. Та сяяння таїни.. І не дає приводу до відчаю…

(текст відгуку – на сторінці: https://www.facebook.com/groups/896602320489376)