Вітаю, друзі!

Другий акт уже на сайті!

Нагадаю вам про постер до цієї частини: 

За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels

Всю дорогу Тайлер краєм ока позирав на пасажирське сидіння, де спала Вівіка. Його турбувало, що вона перебуватиме без свідомості тиждень чи навіть більше, та він нічого не міг вдіяти з цим. Треба дати її душі час на відновлення. У голові досі сиділи думки про Есті. Вони кинули її там саму. До пуття нічого й не пояснили. Та, що було робити? Як пояснити подрузі, що тілом Вівіки скористувався Янгол Смерті аби вбити Вершника Апокаліпсису, що так само окупував тіло детектива? Це ж маразм! 

Тайлер роздратовано зітхнув, витискаючи газ. Лишалось сподіватися, що Вів швидко прйиде до тями, у Нью-Йорку все вляжеться, а Есті пробачить їм цю втечу і все буде гаразд.

Взявши Вів на руки, Тайлер пішов у вестибюль. Готель не був найкращим, і вже точно не зрівнявся б з їхнім, але в цілому тут був пристойний люкс на три кімнати.

– Вітаю, сер, – всміхнувся до нього чоловік з рецепції. – Бажаєте заселитись?

– Так. Номер люкс, оплата готівкою.

– Звісно, містере е...Дженсен, – чоловік на рецепції опустив документ на стійку і примружився, глянувши на Вівіку.

– Моя дружина Гейлі заснула в дорозі, спить вона міцно, тож…

– О, звісно-звісно. Давно одружені?

– Насправді ні. Всього пів року, але разом ще зі школи.

– О…– просяяв чоловік. – А ви довго чекали.

– Ви не уявляєте наскільки...

Тай всміхнувся. Хай би сердилась. Хай би кидалась у нього всім, що трапиться під руку. Кричала, що це дурний готель, дурне місто і взагалі вона хоче додому. Хай би кусалася, дряпалася і лаяла його, аби лише була при тямі. Нестерпно було бачити її такою. Нестерпно було не знати, чи це колись зміниться.

Так минав кожен наступний день. Скоро почнеться наступний тиждень, а змін так і не було. До кого звертатись? Навряд чи у янголів є стільниковий зв’язок. Кого звинуватити? Як достукатись до Вів і благати її повернутися? 

Їсти він не міг. Відсунув тацю зі сніданком, відчуваючи нудоту. Крісло, що стояло біля ліжки Вів, вже певно анатомічно відповідало будові його тіла, так рідко він з нього вставав. Не міг лишити її і на мить. Боявся, що пропустить момент, коли вона нарешті прийде до тями, або…Ні. Тай не бажав і думати про те, що цього не станеться. Серце стискалось від хвилювання. 

Довге очікування виснажувало. Та найдужче його лякала невідомість. Тайлер важко зітхнув, потерши стомлені повіки пальцями.

Хто зі мною давно вже знає: я нерідко надихаюсь зовнішністю та творчістю відомих акторів, музикантів та дизайнерів одягу, тож певна чий образ я взяла за основу для Тайлера, багато хто впізнає))

⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘

Анотація до книги "Talis est Obsessio"

Talis est Obsessio (Така вже Одержимість)
Ніхто не застрахований від кохання. Ні демони, ні янголи, ні смертні. Хай якими прихильниками "нижчого" клеймують перших, якими прагненнями до "високого" виховують других, чи якими грішними вважають третіх. Ніхто не застрахований від пристрасті чи бажання. Та все ж, у вирі почуттів та пошуку сенсів варто визначити: це все ж любов, чи одержимість?

☝️

Клікніть на троп-картку, щоб побачити тизер до книги!

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨
(піктограми клікабельні)

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️