"Заборонене кохання". 

Дія знижки закінчується через дві години.

    Виходжу з корпусу і мою увагу відразу привертає компанія старшокурсників які стоять біля чорного мерса. Побачивши серед них Польового намагаюсь швидко прошмигнути непоміченою. Але це не з моїм щастям.
- Ей, малявко, стояти і боятись.- крикнув Яр і всі почали реготати. Ну блін, я ж реально хотіла просто пройти.- Підійди.
- Тобі потрібно, ти й підходь.- фиркаю і бачу як змінюється його вираз обличчя.
- Знов нариваєшся? Хочеш таки по булках отримати?- от гад. В мене здали нерви і я показала йому середній палець. Щойно це зробили відразу пошкодувала. Розвертаюсь і знов біжу в корпус, а цей навіжений за мною. Я встигла лише піднятись на другий поверх, як він впіймав мене і притис до стіни. Ми обоє важко дихаємо і раптом він робить те, чого я ніяк не чекала. Притягує мене до себе і цілує в губи.

- Шалена пристрасть.

- Емоції на межі.

- Зведені брат і сестра.

- Мажор і бешкетниця.

Уривок:

  Ми   озираючись   по   сторонах   наче  якісь   злочинці,  вийшли   з   корпусу  і   видихнули   з   полегшенням.  На   горизонті   чисто.  Ніхто   нас  не   чекає  щоб   прибити.  Але   зайшовши   за   ріг   побачили  компанію   хлопців   які  крутяться  біля  лимончика.  Ну  звісно,  така  кислота   не  могла   залишитись   непоміченою.

    - Ей!  Ану   ласти  прибрали  від   моєї  лялечки   і   порозходились   поки   цілі. - крикнула  Надя  і  на  підборах   побігла   до  свого  автомобіля.   За  моєю   спиною  почувся   смішок  а   в    наступну   мить   з   мого   плеча   здерли   сумочку.  Я    різко   розвернулась  і  зустрілась  поглядом   з   синіми   очима.

     - Оце  фортануло.  І  руда  теж  тут.  Я  от   не   розумію,  ви  дурні   чи  борзі? - глузливо  посміхається   хлопець .  А  потім   відкриває   мою   сумочку.

     - Ти  що   очманів,  придурок?  Віддай!   - хотіла   забрати  та   він   підняв   руку   вгору.  З   його   зростом   я   її   точно   не   дістану   тому   навіть   не   намагалась.

    - Помити  б  тобі  рота   з   милом ,  щоб  отрутою  не  бризкалась.  Чи  краще   по  дупі   ляснути   кілька  разів? - нахабно  відкрив  мою  сумочку   і  дістав   з   неї  зошит . -  Малиновська  Кіра ,   студентка   першого  курсу   юридичного  факультету.  Цікаво.

     - А   запитати   ніяк   не  можна? - фиркаю. -   Обов'язково   ритись   в   моїх  речах?

      - Ну,   ти  ж   не   запитувала  дозволу ,   коли   нишпорила   в   моїй   кімнаті. - іронічно  підіймає  брови . - В   мене   між  іншим   зникла   одна  дуже   цінна   річ. 

     - Ти  що   головою   гепнувся?   А!  Це  ж  я   тебе  й   гепнула. - бурчу  собі  під   ніс . -  Я   нічого   в   тебе   не   брала.  Все   чого   я   хотіла,  це   заховатись  від   придурка  який    чіплявся  до   мене   на   твоїй   вечірці. 

      -  Сама   ти   дурепа.  Недоторка  блін.  Якого   дідька   тоді   прийшла   туди   і   крутила  своїм   задом?  -  крикнув   інший  хлопець   в   якому   я   впізнала   Костю.  Упс.  Здається   я  дійсно   можу  договоритись. 

      - Це   він.  Від   нього   я   тікала   і   заховалась  в   твоїй   кімнаті.  То  ви   друзі?   І   чому   мене   це  не   дивує?  -  красунчик   переводить   погляд  на  друга.

     - То  ти  і  є  той  придурок ,    через   якого  я   отримав,   Костян?  Потім   нагадаєш,  поверну  тобі   борг.  Зараз   мене   більше   цікавить,  що   зробити   з   цією  нахабною   малявкою. 

     - А   як   же   руда?  - запитує   Костя  і  показує  на   Надьку ,   яка   вже   здається   стала   в   бойову  стійку   і  готова   відбиватись.

     - Потім   і   до   неї   черга   дійде.  То  що ,   ящірко ,   як   вважаєш ,   що   я   маю  з   тобою  зробити ? - підходить   ближче  і   мені   доводиться   підняти   голову  щоб   бачити   його  обличчя.

    - Пробачити  і   відпустити. - випалюю  і  він   починає  голосно  сміятись.  А   я  залипаю   на   його  посмішку .  Все-таки  дуже   гарний  паразит.  А посмішка   то  взагалі  відпад .   З   його   зубами  можна  зніматись   в   рекламі   зубної   пасти,   а   вії   такі   довгі,   що  будь-яка   дівчина  може   позаздрити.  І  я   в   тому   числі.

    - А  знаєш,   Костян,  я  передумав,  грузимо  їх  обох  в  автомобілі.  -   різко   хапає  мене  і   перекидає  через   плече. 

    - Відпусти  мене,   козлина.  В   мене  ж   вся   дупа   зверху.  - замість  того   щоб   відпустити,  цей  паразит  проводить  рукою  по   моїх   стегнах.

     - Дійсно  зверху.  - від   обурення   я   навіть  не   знайшла   що   сказати  а   він   ляснув  все-таки   мене  по  сідницях.   А   потім   сам   обтягнув   сукню   прикриваючи  їх.

    - Ти   про   це   пошкодуєш,  гладіатор  недороблений.  Куди   ти   мене   несеш?  Відпусти негайно! - потягнувшись  вкусила   його  за   руку. 

    - Скажена, блін! - гаркнув  і   опустив   мене   на   землю.  - Тепер   доведеться  робити  сорок  уколів   щоб  не   заразитись сказом.

    - Вони   тобі  не   допоможуть.  - фиркаю .

     - Ярославе,   я   ще   довго  буду   тебе   чекати?  - до   нас  прямує   довгонога  блондинка  і   чомусь   злісно   сверлить   мене   поглядом. 

     - Чорт! - кривиться  невдоволено   хлопець.  - Я   вже   йду,   Кріс .  - відповідає  дівчині  і   віддає  мені   мою   сумочку.  - Ще   побачимось,  малявки.   Поки  що   живіть.  

     Ярослав  по  господарськи   повісив   свою   руку   блондинці  на   плече,  поцілував  і   вони   пішли.   Вся  дружна  компанія   відразу   наче  по  команді  пішла  за  ними.   Мабуть  він  їх  лідер.   Красунчик  з  блондою  сіли   в  чорний  мерс ,  але  перед  тим   як  сісти  на  місце  водія,  Ярослав  ще  раз   подивився  на  нас.  Ледь  стрималась  щоб  не   показати  йому  язика.  Ми  з   Надюхою    переглянулись

     - Хороший  такий  перший   день  навчання.  - сказала   подруга   і   ми   чомусь  розсміялись.  Мабуть  це   через  нерви.  - Блін!  Ключі.  Сумочка.  Через  всі  ці   новини  я  забула   сумочку   в  аудиторії.  Капець. - вона   розвернулась  і   побігла   назад   в   корпус.  А  я   за   нею.  Сідниці  палають  від   його   руки  і  я   стискаю   щелепи   від  люті.  Ти   ще   про   це   пошкодуєш,  красунчику. 

     Надя  побігла   на   другий  поверх   а  мою  увагу   привернув   стенд  "Гордість  інституту".  І   яким  же  було   моє  здивування,  коли  в   самому  центрі   я   побачила  фото   красунчика   Ярослава.  Мабуть  в   той   момент   мій   мозок  відключився,  бо  сама   не   зрозуміла   в   який   момент   в   моїй  руці  з'явився   маркер... 

     - Кіро!   Ти  збожеволіла. - я  аж   підстрибнула   від   голосу   подруги   який   привів   мене   до  тями.  З  жахом  подивилась  на   своє  творіння   і   кинула  на  підлогу   маркер,  наче   це  не  я,   а  він  сам   малював.   - Швидко   змиваємось  звідси   поки   ніхто   не   побачив.  Капець!   Тепер   він   точно тебе  вб'є... 

ЗАВТРА КНИГА "ПОДРУГА МОЄЇ СЕСТРИ" БУДЕ ЗАВЕРШЕНА!!!

За кілька днів ця книга стане платною. Поспішайте прочитати її БЕЗКОШТОВНО.

Анотація до книги "Подруга моєї сестри "

Ніку Лебеденко я знаю давно. Ми навчались в одному класі і разом поступили в інститут. Вона - найкраща подруга моєї сестри і часто буває в нашому будинку. Ця дівчина мені подобається і я знаю що це взаємно.
Часто ловлю на собі її погляди і в мене збивається дихання. Та я роблю вигляд, що не помічаю цього. Її не помічаю. А все тому, що від неї вже давно втратив голову мій найкращий друг. Саме через нього я й звернув увагу на подругу сестри. Тому, вчинити з ним так я не можу. У всякому разі, я так думав... Та в один момент все змінилося... Я зрозумів що в мене теж з'явились почуття до Ніки і моє життя полетіло шкереберть... Що тепер робити? Втратити єдиного друга, який був зі мною все життя, чи відмовитись від дівчини, від одного погляду на яку, моє серце скаженіє?

Гарного вечора і тихої ночі!

Щиро дякую, що ви зі мною.

Бережіть себе і своїх близьких.