Привіт, мої хороші!

  Сьогодні діє знижка на книгу про зведених брата і сестру, яка має назву - 

"Заборонене кохання". 

    Виходжу з корпусу і мою увагу відразу привертає компанія старшокурсників які стоять біля чорного мерса. Побачивши серед них Польового намагаюсь швидко прошмигнути непоміченою. Але це не з моїм щастям.
- Ей, малявко, стояти і боятись.- крикнув Яр і всі почали реготати. Ну блін, я ж реально хотіла просто пройти.- Підійди.
- Тобі потрібно, ти й підходь.- фиркаю і бачу як змінюється його вираз обличчя.
- Знов нариваєшся? Хочеш таки по булках отримати?- от гад. В мене здали нерви і я показала йому середній палець. Щойно це зробили відразу пошкодувала. Розвертаюсь і знов біжу в корпус, а цей навіжений за мною. Я встигла лише піднятись на другий поверх, як він впіймав мене і притис до стіни. Ми обоє важко дихаємо і раптом він робить те, чого я ніяк не чекала. Притягує мене до себе і цілує в губи.

- Шалена пристрасть.

- Емоції на межі.

- Зведені брат і сестра.

- Мажор і бешкетниця.

Уривок:

     - Будуть  якісь  побажання? - вона  заперечно  хитає  головою  і  посміхається.  - Добре. - спершу  я  просто  трохи  побринькав на гітарі щоб  налаштуватись  і  подумати.  Кіра  дивилась  на  мене  і  посміхалась.  А  потім  заграв  і  заспівав  пісню  гурту  Плач Єремії - "Вона".    Дивлячись  їй  в  очі.  Бачив  що  їй  подобається,  а  в  кінці  в  її  очах  навіть  сльози  з'явилися.  Я  часто  бачив  таку  реакцію  дівчат на  мій  спів,  але  дуже  приємно  що  саме  їй  подобається.    Розчулилась  маленька.  Я  поклав  гітару  і  обійняв її.  - Моя  емоційна  дівчинка.  - шепочу  на вушко. - Аж  розплакалась.  Сподобалось?

      - Ні.  Просто  тепер  я  за  тебе  спокійна.  На  хліб  собі  заробити  зможеш. Я  знаю  одне  хороше  місце,  біля  метро,  там  багато  людей  ходить. Зазвичай  там  собаки  виють,  та  думаю  що  тобі  місцем  поступляться. - я  розсміявся  і  почав  її  лоскотати.

      - Ну  що  ти  за  зараза  така,  малинко?  Я  зараз  покажу  тобі  і  собак  і  метро  і  хліб... -  вона  сміється,  верещить  і  відбивається.

      - Припини,  коханий. Будь ласка.  Я   пожартувала... Пожартувала... - від  цього  "коханий"  стало  тепло  і  добре.  Пересаджую  її  собі  на  стегна,  занурюю  пальці  в  густе  волосся  і  пристрасно  цілую.  Малинка  застогнала  і  відразу почала  відповідати.  Яка  ж  вона  до  сказу  солодка.  Дах  зносить.  Спершу  на  підлогу  полетіла  моя  футболка,  потім  футболка  малинки.  Ковзаю  долонями по  її  талії  і  опустившись  вниз  на  сідниці  втискаю  в  себе. Моя  дівчинка  знов  застогнала.  Вона  теж  збуджена  до  краю.  Теж  хоче  мене.  Її   тіло  тремтить  і  вигинається  під  моїми  руками.  Ковзаю  на  спинку  і  розстібаю  бюстгальтер   цілуючи  ніжну  шийку.

     - Дідько!!!  Ярослав!!!  В  тебе  є  для цього  своя  кімната. - гаркнув  батько  і  ми з  малинкою  застигли.  Вона  розгубилась  і  прикрила  груди  руками.

    - Я  не  чекав  тебе. - бурчу.  Такий  момент  спаскудив.  Прикриваю  Кіру  собою  і  подаю  їй  футболку.  Вона  червона  наче  варений  рак.  А  очі  злякані  і  розгублені.  - Все  добре,  малюк. - шепочу. - Не  хвилюйся.

      - Ярослав?  - чую  жіночий  голос  і  ще  до того  як  впізнати  його,  бачу  шоковане  обличчя  малинки. - Кіра?  Що  тут... ?

     - Ти  знаєш  мого  сина,  мила?  - запитує  тато  в  Марини Сергіївни  яка  стоїть  поруч  з  ним?

     - О,  Боже! - прикриває  вона  рот  долонею. - Ярослав...

     - Мамо!  Що  це   все  означає?  Що  ти  тут  робиш? 

      - Мама? - перепитує  тато  і  спершу  дивиться  на  Кіру,  а  потім  пропалює  мене  злющим  поглядом. - Ярославе,  що  тут  відбувається?  Ти  навмисне  це  зробив?  Вирішив  таким  чином  розлучити  нас  з  Мариною?  Тому  вирішив  звабити  її  доньку?  Не  чекав  від  тебе  такої  підлості .  Це  низько!  - я  взагалі  в   шоці  і  навіть  не  відразу  зрозумів  що  він  говорить.  Перевів  погляд  на  Кіру  а  вона  дивиться  на  мене.

      - Ти  знав?  - я  заперечно  хитаю  головою.

      - Ні.  Присягаюсь,  малинко.  Я  взагалі  лише  кілька  днів  тому  дізнався,  що  в  тата  є  жінка .  Що вони  вже  місяць  зустрічаються  і  разом  їздили  відпочивати  за  кордон.  І  що  на  ці  вихідні  він  теж  поїхав  з  нею.  Знав  що  звати  її  Марина.  Але  я  не  знав  що  це  твоя  мати.  - вона  перевела  погляд  на  матір.

     - Місяць?  - повторює  ледь  чутно.

     - Кірусь...  - та малинка  її  не  слухала.  Розвернулась  і  вибігла  з  вітальні.  Я  пішов  за  нею.

     - Ярославе,  нам  потрібно поговорити.  - почув  голос  батька  та   не  відреагував.   В  мене  в  голові  все  це  поки  що  не  вкладається.  Мій  тато  зустрічається  з  мамою  Кіри... Охриніти!  

А також, сьогодні було опубліковано відразу два нові розділи книги

"Солодка ненависть"

 Запрошую!

Я присягнулась помститися чоловікові, який зруйнував моє життя. Чоловікові, через якого я втратила найдорожчих людей. Він — мій ворог. Моя ненависть. Моя ціль.
Я мала наблизитися до нього, втертись в довіру, а потім завдати удару. Усе було просто і зрозуміло. До того моменту, поки я не зустрілась з його поглядом.
Він небезпечний, жорстокий і приховує більше таємниць, ніж я могла собі уявити. Але щоразу, коли він торкається до мене, я забуваю про свої клятви і про свою мету. Щоразу, коли він опиняється поруч, ненависть змішується з бажанням, а пристрасть спалює нас обох в попіл.
Що переможе — жага помсти, чи кохання до чоловіка, якого я повинна знищити? І яку ціну доведеться заплатити за цей вибір?
- пристрасно
- емоційно
- відверто.
- від ненависті до кохання
- заборонене кохання.

УРИВОК:

За сорок хвилин я вже увійшов до вітальні і  почав розстібати ґудзики піджака.
- Аміно! Я вже... - і замовк почувши що вона саме спускається сходами.
Світло кришталевої люстри ковзало по ніжно-блакитній сукні, змушуючи каміння на ній переливатися сотнями маленьких вогників. Високі підбори робили її ще стрункішою. Розріз відкривав довгу, красиву ногу при кожному кроці. Талія... Здається її можна обхопити однією рукою. Сукня ідеально підкреслювала її фігуру, ніби була створена саме для неї. Красива висока зачіска відкрила тендітну шийку і до неї відразу захотілось торкнутися губами. Легкий макіяж підкреслив її великі блакитні очі. Ті самі очі, які звели мене з розуму вже давно і остаточно.
Слово "красива" занадто коротке і слабке щоб описати мою колючку. Вона просто неймовірна. Нереальна.
Аміна зупинилась на останній сходинці і трохи ніяково всміхнулась.
- Щось не так? - підходжу до неї і кладу руки на талію.
- Ти прекрасна, Аміно. - цілую в шию і відчуваю як вона затремтіла. Якби цей вечір не був настільки важливим для мене, я б послав всіх на три веселі літери і зачинився з моєю красунею в своїй спальні. Де б до самого ранку насолоджувався нею і слухав її солодкі стогони. Від цієї думки по тілу пробігла хвиля збудження. Трясця! Хочу її. І чомусь мені здається, що додому ми повернемось дуже-дуже скоро...

ГАРНОГО МИРНОГО ДНЯ!!!