Вітаю, друзі!

У світі «Душі янгола» немає звичних держав. Люди живуть у містах-країнах — величезних автономних мегаполісах, кожен із яких поділений на тринадцять округів. Формально всі вони є частинами одного міста. Фактично між Першим і Тринадцятим округами інколи більше відмінностей, ніж між двома окремими світами.

Нумерація тут працює у зворотному напрямку. Що менше число, то престижніший округ. Перший належить політичній, фінансовій та науковій верхівці. Другий лише трохи поступається йому. Третій, у якому живуть герої, також вважається елітним, хоча його мешканці вже можуть бачити над собою тих, кому від народження дісталося ще більше влади та можливостей. Далі, від округу до округу, погіршуються інфраструктура, рівень безпеки, доступ до медицини, освіти й високооплачуваних професій. Тринадцятий перебуває на самому дні цієї системи — там живуть люди, яким місто радо залишає важку роботу, але майже не залишає способів вирватися нагору. Соціальна рівність, як водиться, існує переважно в урочистих промовах.

Освіта в місті безпосередньо пов’язана з округами. У кожному з них діє власна система підготовки, орієнтована на певні навички та професійні спеціалізації. Дітей не просто навчають загальних предметів — їх із раннього віку готують до тієї ролі, яку округ виконує в житті міста. В одному можуть переважати медицина й біотехнології, в іншому — інженерія, транспорт, безпека, промисловість, інформаційні системи або обслуговування міської інфраструктури.

Третій округ спеціалізується на архітектурі, проєктуванні та міському плануванні. Саме тому Соул і його однокласники ще в Академії вивчають будову споруд, матеріали, креслення, навантаження та критичні межі конструкцій. Вони здобувають і звичайну базову освіту, але профільні предмети займають у ній значно більше місця. Вважається, що до завершення навчання людина вже повинна не лише знати, ким хоче стати, а й мати достатньо практичних навичок, аби одразу почати працювати. Місто не надто любить невизначеність. Особливо чужу.

1. Нульовий рівень триває приблизно від семи-восьми до дванадцяти-тринадцяти років. Діти отримують базові знання й знайомляться зі спеціалізаціями свого округу.

2. Перший рівень охоплює період від дванадцяти-тринадцяти до вісімнадцяти-дев’ятнадцяти років. Учні обирають конкретніший напрям і переходять до поглибленої теорії та практичної підготовки. 

3. Другий рівень триває від вісімнадцяти-дев’ятнадцяти до двадцяти двох-двадцяти трьох років. Це вже повноцінна професійна освіта, після якої випускники починають працювати за спеціалізацією. 

Навчатися все життя в академіях свого округу не обов’язково. Людина може перевестися в інший округ, якщо хоче отримати іншу професію або доступ до сильнішої освітньої системи. На папері така можливість відкрита для всіх. Для переходу потрібно сплатити спеціальний внесок, розмір якого залежить від різниці між округами. Що вище розташований бажаний округ, то більшою буде сума.

Перехід із Четвертого до Третього ще можна собі уявити. Перехід із Тринадцятого до Третього для звичайної родини практично неможливий: внесок може перевищувати все, що вона здатна заробити за багато років. До вартості навчання додаються житло, документи, нові вимоги та необхідність довести, що кандидат відповідає рівню округу. Система любить називати це «відбором». Люди з нижчих округів використовують менш пристойні, зате точніші слова.

Існує ще один шлях — стипендія видатних талантів. Її можуть отримати діти й молоді люди з винятковими здібностями, незалежно від місця народження. Стипендія покриває внесок і дозволяє навчатися в престижнішому окрузі. Однак місць надзвичайно мало, конкуренція величезна, а від претендентів вимагають результатів, яких не завжди вимагають навіть від дітей місцевої еліти. Щоб уродженець Третього округу залишився у своїй системі, йому достатньо бути хорошим учнем. Щоб туди потрапила дитина з Тринадцятого, вона має бути майже генієм.

Тому округ — це не просто адреса. Він визначає, чого людину навчатимуть, яку роботу їй запропонують, із ким вона зможе познайомитися і наскільки далеко їй дозволять піднятися. Теоретично система залишає двері відчиненими. Практично за ними стоїть каса з таким цінником, що більшість навіть не намагається постукати.

А щоб дізнатись про життя героїв і як це повпливало на них, запрошую зазирнути до історії.