Всім привіт!

Роман "Покоївка для мільярдера" — оновлено! 

✨✨✨

— Щось трапилося, дідусю? Чому ви такі насторожені?

— Ні, нічого не трапилося. Навпаки. Все добре, дитино. Я хотів тільки подякувати тобі, ще те, що замовила за мене слово. Там моя бабуся сьогодні пиріжки пече, аби тебе пригостити. Вона теж дуже вдячна тобі.

Я розчулена почутим. Однією рукою тримаю Маркіза, а іншою торкаюся дідуся.

— Ну що ви, дідусю Семене... Якби не ви, то і мене тут не було. Я б той тераріум не стерпіла...

Семен важко зітхає і замислено кидає:

— Ти права, дитино, це точно був тераріум. А от Захара шкода. Хороший він хлопець. Тільки доля кинула йому випробування, в він без підтримки зламався...

— Дідусю, а розкажіть мені про Захара Володимировича... Все, що знаєте. Якщо можна...

Чоловік пильно примружується і з хвилину проникливим поглядом вивчає мене.

— А тобі це навіщо?

Закушую нижню губу. Розумію, що після всіх, хто тут працював, чоловік має недовіру і до мене. Тому я повинна все пояснити йому наче на сповіді. Бо мої наміри лише хороші. Хоча не певна, що в мене вийде. Я лише медсестра, а тут не тільки тіло, тут ще й душу лікувати потрібно. Зрештою, з цього варто починати. Але як достукатися до цього Єті, якщо він як кактус колючий.

Покоївка для мільярдера

♥️♥️♥️