Вітаю))

Сьогодні знижка на чарівну історію, про принцесу ї її тілоохоронця.

"Третя дочка короля"

Якщо ти принцеса, у твого батька шість дочок і жодну він не любить, у тебе небагато шансів стати спадкоємицею. Особливо якщо ти єдина з сестер, у котрої ніякої підтримки, ні родичів, ні іноземних шпигунів. В тебе навіть родових кольорів немає, бо твоя мати всього лише нетитулована дворянка, та ще й сирота. Насправді в тебе вижити шансів небагато.
Арін це все знала і майже здалася, коли зустріла дивного чоловіка. А потім, жартома, заключила з ним договір на допомогу. І аванс виплатила. Поцілунком.
Хто ж знав, що ніякі то не жарти? І тепер доведеться виконувати обіцяне. І йому, і їй.

А іще, в мене є ілюстрація до цього шматочка з "Добрий вечір, я ваша аспірантка" 

Долізла до вікна дівчина швидко та тихо. Стіна — не оштукатурена і складена з каменів. Досить неохайно складена, вчепитися і поставити ногу є куди. Тут навіть місцеві люди запросто залізуть, а гості з сусіднього материка не помітять жодних складнощів.

А ось вікно приготувало непомічений знизу сюрприз — у нього було підвіконня, що випирало на вулицю. З викликом випирало. Примушує за себе чіплятися, ризикуючи повиснути. І, мабуть, виявивши цю красу, слід було відмовитися від ідеї подивитися на справжнього майстра. Але Ріві дуже хотілося. А тут якесь підвіконня, виклик кидає.

— Я тільки загляну, якщо не побачу обличчя, так і бути, — подумки пообіцяла собі.

Потім трохи повисіла в дуже дивній позі, піднявшись ногами, наскільки могла високо, не висовуючи при цьому над підвіконням голову. Налаштувалася і різко розпрямилася, викидаючи себе нагору.

І тільки в той момент, коли щось змінити було вже неможливо, раптом зрозуміла, що якщо природник стоятиме обличчям до вікна, він її теж чудово роздивиться.

А цікавість саме цей момент обрала, щоб довести правоту тітоньки Шанес.

А може, це природник любив щось показувати, без будь-яких прохань. Просто показував не зовсім те.

Загалом, за вікном був чоловік. Напівголий. Він якраз стягував через голову сорочку, коли в його вікні з'явилася прекрасна діва, з витріщеними від напруження очима і волоссям, що примудрилися потрапити в рот на вдиху. І що він зробив? А він так і застиг, з піднятими, скованими сорочкою руками і схиленою головою, здивовано з-під сорочки витріщаючись на неї. А чоловік, як на зло, був що треба. Кому треба? Ну, Ріві він би точно став у нагоді. Прямо ніби для неї якесь божество його й виліпило — худий і жилистий, як вершники великокрилих, такий же невисокий, і фізіономія благородно-симпатична, теплий такий варіант благородства, якому зарозумілість точно не личитиме. І тут уже не мали значення ні колір очей, ні колір волосся, ні навіть форма вух, ідеальний вигляд яких описаний у книзі «Сімнадцять ознак благородного походження». Чоловік для Ріві був гарний. А ще він точно був магом, напевно, тим самим природником. Мага в ньому видавали малюнки, нанесені на тіло, своєрідні амулети, дуже модні у місцевих магів. А те, що малюнки досить великі, говорило про те, що вони багатофункціональні та вимагають багато енергії, щоб спрацювати. Тож маг ще й сильний.

Прямо ідеал, якщо не враховувати форму вух, але для мешканця іншого материка воно неважливо.

А Ріві, як остання дурепа, стирчала над підвіконням, вирячалася на цей ідеал, і намагалася непомітно виплюнути волосся.

— Гарного вечора, — чоловік першим вирішив хоч кудись зрушити дивну ситуацію. І посміхнувся, дуже доброзичливо та привабливо. Немов вважав Ріві підісланою вбивцею і намагався збити з пантелику.

Але, так як я не впевнена, що таке можна в блоги, побачити цю першу зустріч героїв можна в ТГ.

Ілюстрації, новини, сюрпризи і різне веселеньке бувають тут телеграм тут інстаграм і тут фейсбук

Приємного читання))