- Дружина поводила себе як завжди. Коли я виходив на роботу зранку, вона відводила доньок в дитячий садок. Коли я вертався, вечеря була приготовлена і чекала на мене. Вона робила все те саме, поводила себе так само, але в кожній її дії чи слові не було її. Наче це була не вона, а її ікірьо.

- Ікірьо? - перепитав Кеншьо.

- Тінь людини. Відокремлена сутність. Частина душі власника. Вона була як відображення жінки, яку я кохав - знала її вподобання, страхи, бажання, мрії. Але вогню, саме за який я покохав її, вона не мала.

Суперечки і дискусії зникли разом із майданчиком. На що тут нарікати, запитаєш ти. Звучить, як ідеальне життя. Жінка, яка завжди згодна з моєю думкою, робить лише те, що я хочу, ніколи не зрадить і не піде. Але, скажу я тобі, передбачуваність у житті як прісна їжа. Ти можеш їсти її щоб заспокоїти голод, але насолоди вона не приносить.

(Зображення згенеровано ШІ)

Цитата з "Там, куди відлітають паперові журавлі"